Система методологій наукового пошуку

Методологія парадигмальних досліджень, дослідницькі програми Лакатоша, еволюція поняттєвого мислення

Фурман Анатолій Васильович

четвер, 5 листопада 2026 р. · 12:06 · 3 год 45 хв

Підсумок

Курс: «Система методологій наукового пошуку». Лектор: Фурман Анатолій Васильович.

Про запис. Пара була в Google Meet замість Zoom: у лектора не працював ні свій, ні чужий Zoom, він підключився з телефона і вибачився за плутанину. Запис почався о 12:06, коли лектор уже зачитував плюси за активність, тож початок пари втрачено небагато (лектор сам сказав, що запізнився). Тривав 3:45, до 15:51, із двома перервами (≈13:40–14:10 і ≈14:16–14:25). Три теми: методологія парадигмальних досліджень за книжкою лектора, науково-дослідницькі програми (Лакатош і Ярошевський) та еволюція поняттєвого мислення за типами наукової раціональності. Багато питань від групи й довгі відповіді на них. На 16-й хвилині третьої години в запис на півхвилини потрапив чужий відеоролик новин, це не з лекції.

⚠️ Що потрібно від мене

Коли	Що зробити
Наприкінці кожної пари	Ставити питання. Лектор веде облік плюсів і зачитав його на початку: у першій групі (34 особи) лідирує Дмитро Дума з 4 плюсами, у другій (19 осіб) по три мають Кокітко й Осадчук. Я сьогодні поставив питання (про експертів світового рівня й псевдонауку), лектор відповідав довго, тож плюс має бути.
До наступних пар	Опанувати статтю лектора «Методологічні оптики типів наукової раціональності» (він розіслав усім). Лектор чув, що «складно», але каже, що минулий потік опанував по 5–6 таких статей. Його метод читання: анотація 4 ± 1 разів із виписуванням понять → вступ (там проблема, мета, об'єкт, предмет, оптика) 3–4 рази → висновки → уся стаття. Опановано тоді, коли можеш переказати, навести приклади й збагатити.
Для дисертації	Назвати лектору тему, мету, об'єкт і предмет, і він скаже, яка методологічна оптика потрібна. У статті є таблиця, як чотири базові параметри дослідження змінюються за типами раціональності, і параметри обґрунтування теми (актуальність тощо). Лектор запрошує на консультацію: «прийдіть, розмалюю». Для об'єкта «команда розробників + технічні засоби» він сказав Осадчуку, що це некласична раціональність, брати за основу структуру діяльності й системно-діяльнісний підхід.
Раз на два місяці	З'явитися в університеті: «з мертвими душами я не можу працювати», до Нового року треба здати звіт.
Далі за планом	Ще дві серії по три заняття: спершу лектор добирає програму лекціями, потім зустрічі групами у третьому гуртожитку, а для далеких — питання й відповіді у Viber.
Для статей	Усі статті лектор спершу перевіряє на використання ШІ та доброчесність. Історичні довідки й визначення ШІ дає бездоганно, а серйозні теми «просто біда». Писати краще й менше. Що читати, а що ні, узгодити з науковим керівником: «багато речей не треба читати».
Факультативно	Щедровицький, програмна стаття про системний підхід (підсумок 1950–1975 років) у перекладі лектора, і його ж «Натуралістичний і системодіяльнісний підходи» (назву лектор точно не пам'ятає). Стаття лектора «Архітектоніка категорії діяльності» (переосмислення всієї СМД-методології, 160–200 сторінок). «Категорійна матриця» методології, 2022 чи 2023 року. Виступ Павла Гриценка в Конституційному суді про українську мову.

📬 Що обіцяв лектор

Наступна лекція про науково-дослідницькі програми (тема почата сьогодні), одна з останніх про наукові школи: умови створення, типи, портрет.
Приходити на консультації: покаже неопубліковані моделі (миследіяльність: два контури, 10 параметрів мислення; структура діяльності: два пояси, 10 параметрів).
Завтра виступає з лекцією на конференції про еволюцію поняттєвого мислення за типами раціональності й обстоюватиме думку, що «поняття — це ще не знання».
Відповів Петрові (агрономія, тема про систему удобрення озимої пшениці), що в нього закладено системний підхід, і радив збагатити його діяльнісним.

💡 Головні тези

Тема 1. Методологія парадигмальних досліджень

Книжка лектора «Методологія парадигмальних досліджень» має 140 сторінок, і на її основі, за його словами, написано щонайменше три докторські. Дисципліну, до речі, перейменували: тепер «Сучасні методології наукового пошуку».
Історія терміна. «Парадигма» з давньогрецької — приклад, зразок. В античності й середньовіччі це першообраз, за яким Бог створив світ; у німецькій класичній філософії (Шеллінг, Гегель, Гумбольдт) — ідеальний прообраз матеріального світу; у філософії науки — засаднича теоретична модель, еталон дослідження.
Томас Кун, «Структура наукових революцій» (1962). Фізик, який став істориком фізики. Парадигма — система переконань, цінностей і технічних засобів, прийнята науковою спільнотою, що забезпечує існування наукової традиції. Пізніше: модель постановки й способів розв'язання наукових проблем, конвенційно прийнята спільнотою за взірець. Наука чергує періоди нормальної науки (панування парадигми) і наукових революцій (боротьба парадигм). Головна теза Куна: не існує фактів поза парадигмою. Лектор продовжує: не існує парадигм поза методологічно організованою діяльністю, тобто парадигма — продукт миследіяльності дослідника, і те, що вважають парадигмою, залежить від обраної методології.
Парадигма — це окуляри (образ Станіслава Грофа), які науковець одягає, щоб бачити світ, або навіть «гамівна сорочка». Парадигми слід розглядати лише як моделі, а не остаточні описи реальності. Парадигма позначає перехід від посткласичної науки (системний, холістичний підхід) до некласичного типу раціональності.
Чотири складники парадигми за Куном: знаково-символічні узагальнення (F = ma, E = mc²), довіра до окремих моделей (планетарна модель атома, корпускулярно-хвильова модель світла, газ як більярдні кулі, абсолютний нуль, абсолютно чорне тіло), спільність цінностей (передбачення, перевірюваність, відтворюваність, логічна несуперечливість, припустимі межі помилки) та зразки розв'язання конкретних проблем.
Критика Куна у В'ячеслава Стьопіна: не показано, у яких зв'язках перебувають компоненти, тож не виявлено структуру; якщо до узагальнень належать формули окремих законів, то відкриття будь-якого закону мало б означати революцію, і стирається межа між нормальною наукою й революцією; метафізичні складові й цінності зафіксовано остенсивно, через приклади. Лектор додає: концепція споглядальна, несе стереотипи середини XX століття, а її невизначеність породила в соціогуманітарних науках парадигмальну надлишковість і псевдопарадигми, коли парадигми проголошують без підстав.
Дисциплінарна матриця — пізніший термін Куна замість парадигми. Дисциплінарна організація науки означає об'єкт, предметне поле, монографії, набір парадигм (панівних і тих, що борються за визнання), лабораторії, кафедри, підручники, хрестоматії, словники.
Чому Кунова парадигма не працює в соціогуманітарних науках. У точних і технічних науках знання нарощується; у суспільних і гуманітарних воно здобувається «перефільтрацією», бо проблеми вічні (виживання, існування — категорії ще з Біблії). Треба розрізняти предмет науки й предмет думання: у людиновимірних системах він бездонний, бо там суб'єктність, особистісність, творчість, екзистенція. Лектор не ідеалізує парадигму й пропонує власну, адаптовану структуру: цілі, настановлення й цінності спільноти чи лідера школи → коло проблем і методи їх розв'язання → набір передумов (символічні узагальнення, закони, визначення термінів, метафізичні налаштування, які задають онтологію) → дисциплінарна матриця. Загальне правило кватерності: 4 ± 1 координати, більше — надлишковість (17 чи 23 «принципи виховання» радянської педагогіки — нонсенс).
Метапарадигма. На початку XXI століття постала проблема розмежування парадигм і псевдопарадигм, а один зі шляхів — метапарадигми, предмет яких — здобутки чинних парадигмальних підходів. Метатеорія вивчає можливості й обмеження інших теорій.
П'ять сутнісних ознак парадигмального дослідження (лектор вважає їх канонічними):
- парадигма — завжди теоретична модель, яку підтримує більшість фахівців. Лектор нарікає, що в роботах здобувачів теоретична модель ледь проглядається, зате багато емпірики й запозичених формул, а наука розвивається через теоретизування;
- підґрунтя — методологічні та онтолого-епістемологічні засновки (фундаменталії: факти, закони, гіпотези, теорії, концепції). Термін «фундаментальний» першим увів Кун: засновок, що лежить в основі. Три компоненти основоположень науки — ідеали й норми дослідження, наукова картина світу, філософські засновки. Звідси й вимога: якщо робота не збагачує соціокультурний багаж нації, вона не потрібна;
- зріла парадигма виконує чотири функції: пізнавальну (система уявлень і конструктів для пояснення фрагмента дійсності), нормативну (норми, правила, методи, які уможливлюють загальноприйняті способи розв'язання проблем), методологічну (принципи й інструменти, які дають відкривати, обстоювати й передавати наступникам еталонні розв'язки) і світоглядну (ідеали, цінності, стереотипи, які формують ментальність спільноти та її мову). Тому важливо знати, у якій парадигмальній школі працює твій консультант;
- прийнята навіть невеликою групою парадигма нав'язує дослідницькі карти іншим;
- різнорівневість: є метарівень парадигм, парадигми і мультипарадигмальні дослідження (велика перспектива). За кожним підходом в економіці (поведінковий, вчинковий, діяльнісний, системний, ресурсний) може постати парадигма, звідси проблема ієрархії й типології.
Перед функціями парадигми лектор розвів чотири фундаменталії: теоретична (без теоретичної моделі парадигма не виникне, як дерево без ґрунту), онтологічна (природа ковітального, тобто спільножиттєвого буття, предметні онтології), епістемологічна (вихід на систему раціональних знань) і метатеоретична (узагальнення здобутого). Функція не існує як природний об'єкт: батьківська чи материнська функція не живе без батька й матері. Інтелектуальні, емоційно-почуттєві, психосоматичні функціонали — це те, чим ми працюємо, і коло професійних функцій показує зрілість людини.
Парадигмально-дослідницька карта — важливий інструмент методологічного мислення, який лектор вважає дуже потужною ідеєю (у школі Щедровицького це методологічний план-карта дослідження, інструмент для докторських). Вона узмістовлює світогляд дослідника, формує спосіб світобачення, орієнтує в науковій проблематиці, озброює поняттєво-категорійним апаратом, дає набір методів і засобів, презентує систему уявлень про дійсність, пропонує еталонні розв'язки, збагачує досвід мислесхемами й моделями, дає самовизначатися в пріоритетах і нормувати життєвий шлях, уможливлює діалог зі спільнотою, розвиває спільну мову, задає канали для долучення учнів.
Типи досліджень: фундаментальні, прикладні, теоретичні, експериментальні, міждисциплінарні, конкретно-тематичні, аналітичні й синтетичні. Парадигмальне дослідження розглядається вперше як складноорганізована система аналізування, проєктування, миследіяння й рефлексування за чітко визначеними критеріями та процедурами.

Тема 2. Методологія науково-дослідницьких програм

Імре Лакатош опонував Куну: окулярів-парадигм йому замало, бо концепція логічно не продумана. Працював із Карлом Попером, за фахом математик (перша програма — «Доведення і спростування» в математиці), закінчив МДУ, емігрував. Наукою рухають дослідницькі програми, і навіть саму науку можна розглядати як гігантську програму, що висуває гіпотези з більшим емпіричним змістом, ніж у попередників.
Структура програми за Лакатошем (лектор поклав її на мислесхему):
- тверде ядро: вихідні засновки, ідеї, принципи, закони, теоретичні моделі, які прихильники вважають неспростовними (лектор вважає «тверде ядро» радше метафорою);
- захисний пояс 1, негативна евристика: правила, яких шляхів уникати; забороняє застосовувати modus tollens до ядра і велить натомість висувати допоміжні гіпотези, якими можна пожертвувати, щоб ядро витримало удар перевірок;
- захисний пояс 2, позитивна евристика: правила, які шляхи обирати; низка припущень, що розвивають програму й долучають похідні теорії. Вона рятує науковця від «океану аномалій», і якщо чітко визначена, труднощі програми радше математичні, ніж емпіричні;
- прогресивний зсув проблем: теоретичний і дискретно емпіричний. Прогресуюча програма зміцнює ядро, передбачає нові факти й навіть нові допоміжні теорії; регресуюча не справляється з контрприкладами й деградує.
Зріла й незріла наука. Критерій демаркації за Лакатошем: зріла наука складається з програм, незріла — із затягнутих спроб і помилок. «Вирішальних експериментів» не буває, цей титул дають заднім числом поразці програми. Лакатош критикує «скороспілу раціональність», коли наука поспішає з емпірикою й відстає в теорії, і наголошує на відносній автономії теоретичної науки, яку ранній фальсифікаціонізм Попера пояснити не міг. Приклад програми — ньютонівська (три закони динаміки й тяжіння).
Системно-логічна структура програми за Михайлом Ярошевським, чотири компоненти:
- предметно-логічний: теоретичний зміст науки в її історично змінному упредметненні, організований дисциплінарно (когнітивна координата). Когнітивне ширше за пізнавальне: пізнання, думка, сприйняття, когніція;
- соціально-науковий: стосунки науковців різних поколінь і статусів, спілкування в науковій школі як мікросоціальній структурі (комунікативна, а за лектором мислекомунікативна координата);
- особистісно-психологічний: потреби, мотиви, здібності, вольовий і креативний потенціал дослідника (особистісна координата). Ми входимо в предмет, а предмет входить у наше життя, два потоки перетинаються;
- поняттєво-категорійний, який синтезує: категорійний профіль наукової школи. Два шляхи формування категорій: перетлумачити запозичені з інших шкіл за обсягом, змістом і смислом або створити заново.
Як дізнатися новизну. Жартома: взяти найновіші дослідження у світі й написати краще, пояснивши те, чого не пояснили. Серйозно: вийти на передній край науки, де «нікого не видно». Ганс Сельє («Від мрії до відкриття»): хто далеко вирвався, той лишається один, не без контактів, а в розумінні. Головна проблема лектора — як донести: за Полані ми знаємо більше, ніж здатні артикулювати, тому мистецтво артикуляції — теж крок уперед, і науковець має працювати над мовою й мовленням.
Програми й проєкти. Проєкт — місток між теорією і практикою. Мало створити теорію, навіть школою: далі має бути етап фундаментальних дослідницьких програм. Лектор працює з 2017 року над третьою дослідницькою програмою своєї школи — побудовою метатеорії свідомості. Маленька книжка 2016 року про ідею й зміст професійного методологування — теж дослідницька програма. Питання, якою має бути дослідницька програма в постнекласичній науці, ще не розв'язане, бо її методологію ще треба сформувати.

Тема 3. Еволюція поняттєвого мислення за типами наукової раціональності

Від слова до поняття. Слово — мовна одиниця, звукове вираження уявлення («спочатку було Слово», тож слово — психодуховна енергія). Ім'я — приписування назв, обов'язковий акт («називати речі своїми іменами»). Термін — слово або словосполучення, що означає чітко окреслене поняття. Поняття — форма мислення.
Дві лінії філософування (за Ігорем Бичком, лідером київської школи): софійна лінія Сократа й Платона, де в центрі людина, не істина, а персоніфікована правда, жива діалогічна діалектика (майєвтика), і епістемна лінія Аристотеля («Платон мені друг, але істина дорожча»), з логікою як протонаукою, відповідністю об'єктивному стану речей; її зразок — середньовічна схоластика, з якої виросла наука й теоретична філософія Канта й Гегеля («Наука логіки», «система філософських наук»). Аристотель заклав подвійність поняття-уявлення й поняття-терміна, яку плутають донині: термін науковці пишуть у лапках. Остання стаття лектора з колегами так і називається, «Наука філософії».
Мішель Фуко й епістеми: знаннєві структури, що задають матрицю між словами й речами. Ренесансна (до XVI ст.): слова відповідали речам; класична (XVI–XVII ст.): між словом і річчю постає поняття; сучасна: мова відривається від дійсності. Приклад лектора: хто не може визначити «гріх», у того є слово, а поняттєвий рівень не працює, це поінформованість або псевдопоняття.
Класична наука й ідеалізація. Галілей скидав предмети з вежі й ідеалізував ситуацію, прибравши опір повітря: всі тіла падають з однаковим прискоренням 9,8 м/с². Наука — перенесення реальності в ідеальний світ, вирізання думкою причинно-наслідкових зв'язків і оформлення їх у формули. Науку цікавить лише повторюване: закони й аксіоми в точних науках, закономірності в суспільних. Так у XVI–XVII століттях з механічною картиною світу оформлюється поняттєве, тобто наукове мислення.
Кант про поняття. Чисті поняття — сконструйовані теоретичні уявлення; ми можемо пізнати a priori лише те, що самі вклали в речі. Світ, душа, Бог, воля, безсмертя — ідеї, які треба помислити, але не можна пізнати, бо вони належать трансцендентному. «Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі». Поняття творяться, а не здобуваються абстрагуванням; поняття мислиться, а не пізнається. Коли поняття-уявлення мислиться, воно стає концептом — поняттям без форми вияву, ресурсом чистої думки, потоком думок за словами, які ще не вимовлені. Мислесхеми понять за Кантом — не образи й не відбитки предметів, а моделі для утворення можливих предметів досвіду; трансцендентальна схема — місток між категорією і явищем.
Ієрархія категорій: дисциплінарні (категорії економічної теорії тощо) → загальнонаукові (особистість, соціум, людина, життя) → філософські (буття, свідомість; філософія працює в дихотомії «людина — світ») → категорії культури, тобто світоглядні універсалії (батьківщина, свобода, держава, відповідальність, святість), у яких носій культури оцінює, переживає й перетворює світ. Це чотири смуги категорійного ладу науки (термін Ярошевського), основи основ теоретичного світу. Кожна дисциплінарна матриця — набір базових категорій і похідних понять.
Авторські формули лектора. Закон еквівалентності понять: будь-яке поняття може бути узмістовлене нескінченним мереживом визначень через інші поняття, виявляючи всі можливі операції думки над ним (тому хто не дає жодного визначення, той поняттям не оперує). Категорія — функція поняття з максимальним обсягом, мінімальним змістом, максимальною абстракцією від дійсності, що відображає фундаментальну залежність. Кватерна структура поняття: обсяг (усі столи від кухонного до каменя, застеленого на дорозі), зміст (наповнення), значення (об'єктивне, зі словників і монографій, його треба опанувати) і смисл (індивідуальне змислення). Між обсягом і змістом обернене співвідношення: «суспільство» чи «практика» охоплюють усе, і зміст прямує до нуля. За кожною категорією стоїть своє поняттєво-термінологічне поле, і цю ієрархію треба собі побудувати.
Псевдопоняттєвий рівень (Виготський): дитина до школи користується словами, не вкладаючи змісту, як ложкою, і в половині випадків розв'язує задачі «неправильно» не тому, що не хоче, а тому, що не може. У дорослих цей рівень зберігається щодо окремих слів («святість», «гріх»). Дефініція — найкоротше сутнісне визначення обсягу, змісту й значення; прізвище, ім'я та по батькові — дефініція й ідентифікатор водночас. Слово — зерно теорії, і воно має прорости через поіменування, визначення обсягу, змісту, кількох визначень і осмислення; до загальних категорій (любов, батьківщина, свобода, українськість) ми повертаємось усе життя. Категорія — найдорогоцінніший плід, канон і купол науки; кожна категорія — локалізований світогляд, який треба розкодувати, особистісно осмислити й «психодуховно оживотворити», і найкраще це робить наукова школа.
Мова. За Гайдеґґером, менше уваги філософії, більше думці: думка — це дія, дія — екзистенція, яка оприявнюється в мові; мова — дім буття. Формула лектора: письмовий образ — тіло рідного слова, звукове оформлення — психічний стан мовця, мелодика й ритміка — душа мовлення, семантика — «світлосяйний дух української мови». Цитував Павла Гриценка, директора Інституту української мови.
Триплощинна модель методології: горизонтальна площина — предметні онтології (з об'єкта проєктуються предмети дослідження), фронтальна — методи, засоби й інструменти діяльності (людина живе у світі діяльностей, і чим більше їх опанувала, тим більше вона людина), профільна — поняттєво-категорійні засоби, які пронизують обидві.
Чотири етапи еволюції поняття за типами раціональності:
- класика: поняття-ідея й теоретичні уявлення, відірвані від дійсності (механічна картина світу, Галілей, якого змусили зректися, але «все-таки вона крутиться»);
- посткласика (вершина — системний підхід): поняття як форма мислення, одяг думки: організованість, матеріал, структура, зв'язки, функції, компонент (ділиться далі) й елемент (неподільний);
- некласика (рубіж XIX–XX ст., на перше місце виходять методи й структура діяльності, діяльнісний підхід): поняття як засіб пізнання, яке може творити інші поняття, тож ми будуємо поняттєвий горизонт на вже наявних поняттях;
- постнекласика (остання третина XX ст., поки лише контури): поняття як інструмент миследіяльності, мислевчинення, методологування. Засіб стає інструментом, коли дослідник оперує ним майстерно й творить похідні поняття. Поняття не є знанням у точному сенсі: основна форма знання — теорії й концепції, а поняття — фундамент і матеріал.
Категорії системного підходу за Щедровицьким (із його програмної статті, яку переклав лектор): у центрі організованість, далі структура, процес, форма, механізм, конструкція, матеріал. Друге, широке розуміння системи: моносистема, складники, поліструктура, шари (процесний, функціональний, структурно-зв'язковий, морфологічний, матеріальний) і міжшарові відповідності. Спочатку методологія, потім карта емпіричного дослідження, «щоб не робити холостих ходів».

Питання й відповіді

Чи не обмежує нормативна функція парадигми економіста у виборі методів? (Іван Чубатий; «дуже гарне питання»). Обмежує, і це нормально: парадигма — рамки, «палиця з двох кінців». Але є метапарадигмальний і мультипарадигмальний рівні. Підхід стає основою парадигми, якщо виконує чотири умови: обґрунтовані принципи (4 ± 1), закономірності, нормативи (канони, етапи, де ти зараз у програмі) й авторський поняттєво-категорійний апарат («якщо користуєтесь лише підручником, робота нічого не вносить у науку»). Приклад — циклічно-вчинковий підхід лектора, що виріс із вчинкового підходу його вчителя Роменця: принципи вчинковості, розвитковості, метасистемності й синергійності; шість закономірностей; повний парадигмальний цикл як учинок пізнання: ситуаційний етап (криза в науці) → мотиваційний (конфлікт уявлень) → вчинково-діяльний (панування нової парадигми) → післядіяльний (рефлексія); вісім етапів пізнання. Людина, за лектором, живе майже у 200 циклах від фізіологічних до духовних.
Як поєднати прагнення науки до об'єктивності з тим, що дослідник затиснутий у парадигмі? (Роман Кокітко). Плюси парадигми: приймає в наукову «сім'ю», економить час і енергію, дає спільну мову, каже, що читати. Мінуси: «гамівна сорочка». Науковці з різних таборів в Інституті психології вітаються крізь зуби й не цитують один одного, бо в них альтернативне бачення світу й навіть спосіб життя. У постнекласичній раціональності суб'єкт пізнання з його миследіяльністю й рефлексією входить у структуру надскладного об'єкта. Приклад — стаття лектора про Фройда, де він застосував психоаналіз до самого Фройда й показав, що той входив у власне предметне поле, і це не зіпсувало результатів (механізми психічного захисту досі працюють у теорії і практиці).
Чи можна зняти «окуляри» парадигми і як помітити, що дивишся крізь неї? (Роман Мороз). Можна: окуляри можна скинути, і вони «лежатимуть і припадатимуть пилом». Можна обрати складніші конструкції (програми Лакатоша, епістеми Фуко) або взяти інший методологічний підхід (ресурсний, соціокультурний, системомиследіяльнісний, інституційний), і парадигма стоятиме за спиною, не використовуючись. Але проаналізувати її обов'язково.
Чи використовують інші школи поняття методологічних оптик і типологій зі статті лектора? (Сергій Осадчук). Лектор розвів парадигму й систему методології — свій п'ятитомник, який готував понад 25 років, від «Роздумів про метод» Декарта й трансцендентальної методології Канта до новітніх напрацювань. Методологія — самостійна наука з чотирма джерелами (філософія, наука, гносеологія/епістемологія, суспільна практика), а методологічне знання універсальне, бо працює з формами, методами, засобами й інструментами миследіяльності на будь-який предмет; це «комп'ютер новітнього покоління». Параметри типів раціональності він у статті описав і намалював уперше, щоб кожен (особливо докторант) визначив, що йому потрібно: інженерно-технічним наукам вистачить класики й посткласики. Для теми Осадчука (команда розробників і технічні засоби) це некласика, соціотехнічна система, і йти треба через структуру діяльності.
Як зрозуміти, що відкрив нове, а не пояснив у межах старої парадигми, і чи треба для новизни змінювати спосіб мислення? (Влад Пелих). Докторам філософії парадигм відкривати не треба: їх можна збагачувати й підтверджувати. Чи станете науковцями, буде ясно через 5–7 років після захисту. Основна форма організації знання — цілісні теорії. Порівняння зі спортзалом: якщо жмеш 70–80 кг, не бери 120, «не наривайтесь на методологічну травму»; для цього є керівник. Піднятись на четвертий поверх можна тільки сходами. PhD-робота завжди прикладна; парадигмальні карти, методологічний аналіз і модельні конфігуратори — це докторський рівень. Методологічне знання треба вишколювати постійно, це «дресура думки». Згадав статтю економіста Андрія Крисоватого про парадигму в його царині.
Чи перспективна мультипарадигмальність в агрономії? (Петро, тема про вплив системи удобрення на врожайність озимої пшениці). Вибір парадигми залежить від складності об'єкта й предмета. У темі вже закладено системний підхід; треба збагатити його діяльнісним і взяти статтю Щедровицького про системний підхід, де різні розуміння системи. Опанувати це — весь перший розділ і вся методологія роботи.
Чи втратили класична й некласична раціональність актуальність з появою постнекласичної? (Андрій Вознюк). Ні, вони співіснують і взаємопроникають; постнекласична лише стається, а розмови про «пост-постнекласичну» — прожекти. Локалізований об'єкт — класика, система — посткласика, групова діяльність — некласика. У статті лектор п'ятьма методологічними процедурами перевів метафоричне поняття «оптика» в категорійне (так само колись «емоційний інтелект» був метафорою). Якби він жив у часи інквізиції, «мене б давно спалили». Молоде покоління бере за рік-два те, на що він витратив десятиліття, але без прямої мислекомунікації це неможливо.
Як відрізнити науку від псевдонауки, чи є експерти світового рівня і що таке істина, прогрес, регрес? (Руслан Бельзюк, комп'ютерна інженерія). Псевдонауки більше, ніж хотілося б. Експерти відносні, бо працює корпоративна солідарність і конвенційність. Людина за 2000 років внутрішньо мало змінилась, тож ризиків багато. Орієнтири: неформальні лідери й авторитети в кожній сфері; передній край науки, куди «дуже тяжко доповзти» (треба бути фізично сильним, віддаватися справі, і чотири складники «напівжартома»: від кого народитися, у кого навчатися, з ким одружитися і якою справою займатися); опонентське коло, яким стають навіть учні й колеги. Філософія не може бути несучасною: Аристотель, Платон, Кант, Гегель, Бердяєв, Роменець підіймають одвічні питання. Істина має два крила за Бичком: софійне (правда) й епістемне (логос). Лектор був експертом у міністерстві, розробником стандартів, у ДАК; 27 років видає журнал, відредагував близько 1500 статей і переклав 80–90 найскладніших текстів, тож «дайте будь-яку статтю, скажу, чого вона варта». Читати треба лише фундаментальні програмні статті лідерів, бо інакше плутаєш інформацію зі знанням.
Кого з живих експертів лектор назвав би (уточнення). Дуже сильна київська школа філософії: Анатолій Лой (кантіанець, редагував українські переклади Канта, щойно вийшла книга за 1300 грн; «для мене це експерт»; після двох вечорів розмови з ним лектор легко написав перший розділ докторської), Назіп Хамітов («глибокий»), покійні Володимир Ярошовець (історик філософії) і Ігор Бичко («стовп», речник свободи; дружина й син теж доктори наук), Мирослав Попович (разом у спецраді), Євген Бистрицький, Олег Білий (докторська в 38), академік Юрій Кузнєцов (друг 50 років, філолог і філософ). Був на 70-річчі директора Інституту філософії (у записі нерозбірливо). Учителька лектора в психології — директорка Інституту психології (у записі «Прокулієнко»): він за 2,5 місяця опанував дві її монографії, щоб говорити на рівних, і вона за 6 років «виліпила з мене психолога». Порада: береш монографії, опановуєш прізвище, і йдеш, щоб бути цікавим цій людині. «Обираєте звичайних — будете звичайним, обираєте талантів і геніїв — будете такими». Київ вишколював щоденними семінарами й конференціями, але в Тернополі лектор бачить «набагато більше плюсів, ніж у червоному корпусі». Сартр, «Екзистенціалізм — це гуманізм» (у перекладі лектора): кожен конструює себе сам і сам відповідає навіть за те, ким буде.
Загадка лектора: «Що в нас є таке, що нам не належить?» Тіло, сприймання, мовлення — належать. Обставини зовні, це не те. Ім'я приписане, але ми його привласнили, це ідентифікатор («цифрова ідентичність» — нонсенс, ідентичність буває етнічна, ментальна, професійна, родова). Правильні відповіді: дух, душа, совість і глибинний пласт свідомості (зовнішній феноменальний пласт наш, сутнісний — ні, бо закорінений у трансцендентному), час (сприйняття й переживання часу наше, сам час ні; несвідоме поза часом), архетипні змісти (колективне несвідоме за Юнгом), вище Я східної філософії. Це одне й те саме з різних джерел: Фройд, Юнг, даоси, теологія вклали у це кожен своє, бо a priori ми знаємо лише те, що вклали самі. Хто цим керує — питання: якби ми керували, то знали б, що буде через 5–10 років. Лектор про себе: фізіологічний вік 69, соціальний 79, інтелектуальний 39, екзистенційний 17, духовний 19,5, вік свідомості — знак питання.
Про наукові школи (на завершення). Один у полі не воїн, навіть геніальний; найскладніше — зберегти команду й середовище. Типи: традиціоналістська школа (фінанси, економіка загалом), науково-освітня (основний тип в університеті), науково-дослідницький колектив (5–10 осіб, найпотужніша форма, починають з'являтися в технічних науках) і школа четвертого, поліпарадигмального покоління, про яку лектор «мріє і ліпить». Методологічні семінари вщухли через завантаженість звітами.

Транскрипція

Автоматичне розпізнавання мовлення, можливі помилки.

00:00:00 Можу сказати тільки одне, що тут в нас є перша група, 34 особи, друга, 19. Значить, на даний момент маємо дума, Дмитро Олександрович, 4 плюси, за ці всі період. Мельник Юлія три плюси, значить три плюси має Денчук Олександ Павлович. Так, по одному мають Плотніков, Артур, Волянський Владислав. Ковалькевич, Тетяна, Вознюк Андрій і в другій групі три плюси мають. Кокітко Роман, Осечук Сергій, і Мороз два, і далі по одному

00:00:58 Юрків, здається, Христина, і Смалій Руслав. Ну, от підключаю далі. Ось така ситуація. Значить, ми працюємо інтенсивно, Які, ну, вибачте, за таку непорозуміння, але це пов'язано, я вже і свій Зум підключав, і чужий, але така ситуація. На сьогодні три теми, які ми швиденько розглянемо. Перша тема - це є методологія парадигмальних досліджень. От у мене є книжечка, я свого часу написав її. Методологія парадигмальних досліджень вона так і називається, це 140 сторінок, але написані вони від голови на наскільки я знаю, принаймні три докторських диссертації на основі цієї книжечки, саме методології, написано. Мене завжди запитують, чи можливе перидигмальне дослідження. Тут треба розуміти, що таке парадигма.

00:01:59 Ви знаєте, що То тому перша тема в нас - методологія парадигмальних Досліджень, що це таке, чому її треба відрізняти від, наприклад, методології наукового дослідження, чи методологія наукового, чи філософського пізнання, і так далі. Недаремно в нас курс, до речі, називається. Олена Юрівна мене десь 10 сказала, що вони керівництво нашого університету переіменувало дисципліну, ну, уточнило, скажімо, назвали. Сучасній методології наукового пошуку, ну, замість системи методології. Тобто сучасні методології, щоб якось оновити і таке інше. І так, термін парадигма, як відомо, походить від старогрецької мови. Від старогрецької мови парадигма буквально означає приклад зразок. В античній культурі та середньовічній філософії - це сфера вільних ідей, або першообраз, вірець, відповідно до якого Бог даймій рух створив світ сущу.

00:03:09 Тому з допомогою цього терміна. Мислителі прагнули встановити співвідношення між духовним і фізичним ідеальним і матеріальними світами. Ну, от, первинно. В Німеччині класичній філософії - це Шелінг, Гегель і Грумбольд, значить, розуміли під тим ідеальний прообраз матеріального світу. І пізніше в новий час парадигма стала розглядатися в контексті філософії науки, в ролі засадничої теоретичної моделі, як етелону, дослідження. Ну, тут якраз є Бергсон і інший. Звичайно, революційний прорив, в розумінні парадигми, зробив Томас Кунд, він сам фік, і став істориком фізики. Його робота в 1962 року, із доповненнями через, здається, 8 років, він вводить поняття, ну, по-перше, в нього там є два концепти, центральний в організації в оригінальній методичній концепції, це поняття Це поняття стало категорією, і робота її називається, як відомо, структура наукових революцій.

00:04:25 Звичайно, вона певною мірою застаріла, але вона цікава в багатьох відношеннях. Основний зміст становить система, тобто в чому суть, яке визначення дає, він в старому виданні на 11-й сторінці, а в новому, на 17. Сторінці, правда, російськомовних видань, він дає визначення таке, що це система переконань, цінностей і технічних засобів, що прийнята науковою спільнотою у своїй діяльності і забезпечує існування наукової традиції. Тобто, от про що йде мова. Ну, пізніше він уточнює і пише, що парадигма - це модель постановки і способів розв'язання наукових проблем, які конвенційно прийняті науковим товариством за еталон, за взірець, діяльності в цій сфері і підтримання наукової традиції.

00:05:26 Тобто, парадигма законом - це модель, все-таки, теоретична модель постановки і способів розв'язання наукових проблем в певній царині науки, це або в певній науці, яка прийнята науковим співтористом, і слугує цьому співторинству за взірець, який він виконує. Воночас, виникнення концепції парадигми характеризує перехід пізнавальної творчості від посткласичної науки, тобто яка обстоює система пізнання, системний підхід чи холістичний до некласичної і до некласичного типу наукової раціональної. Чому це так? Тому що ви побачите, я тут намалював дві мислиски, тобто парадигма

00:06:20 за це своєрідний науковий орієнтир, який зважає насамперед на те, які відбираються пізірські постановки розв'язання наукових проблем? Ну, що ще тут можна сказати, що у процесу, значить, між знаннями і Тут є який діалектичний зв'язок. Парадигма має складну структуру. Це не лише наукові знання і особливо формули, які подаються в системі символів і знаків, ну, фізико-математичний, як фізик, він зрозуміло, він говорить, що це основне для науки, але і соціальні норми відбору, соціальні норми, і навіть цінності наукового товариства.

00:07:22 Тому що все приймається за парадигма, це не лише знання, ядро є, становлять теоретичні моделі, теоретичні концепції, і навіть теорії, парадигми, які обрастають соціально цінність сферою підтримки певних цінностей, певних методичних настановлень, певних методів і способів дослідження. Тобто, парадигма виходить за межі суто раціонально. Вона включає соціально, якби культурний, соціально-культурний контекст. І це. І це має велике значення. Парадигм є еверистичним концептом теоретичного мислення, незважаючи на його змістову неоднорідність і складність. Значентєво пов'язано з концепцією історичного розвитку намики, згідно з якою останнє здійснює свій позик завдяки конкурентній боротьбі між різними науковими товариствами, що наявна періоди, тобто в науці кожній стверджує, що є періоди панування окремої парадигми, так званий етап нормальної науки, тобто, коли парадигма передмогла і дія.

00:08:36 І етап, коли так званого розпаду парадигми і боротьби парадигм, це він назвав науковими революціями. Первинно парадигма - це загальні способи постановки та розв'язання проблем прийняті науковим співтовариством, а згодом сукупність найзагальніших ідей, метологічних настановлень, окремих моделей та. Опрацьованих цінностей в науці, які приймаються на певному етапі дослідження і визнані Значить фахівцями-науковцями як засадничі фундаментальні. Це його визначення буквально і таке інше. Ну, що тут ще можна сказати, що методологічна настанова виявлення загально універсальною формує певних спосіб співспітобачення. Тобто парадигма, як пише потім пізніше,

00:09:40 гра, Станіслав Гров, що парадигма - це фактично свої рідні окуляри, світоглядні, які одягає науковець для того, щоб споглядати світ. І кожен науковець, кожна наука має своє парадигмальну, якби нішу, і через ці окуляри він бачить і інтерпретує світ. Так, іншими словами, парадигма - це як модель наукового пізнання. в ту чи іншу культурну історичну епоху, так і часопросіль наукової комунікації із чітко заданими правилами і стандартами наукового практикування вчені. Ці загальні настановлення називаються правилами приписами Або методологічними директивами. Директивами то чіткі настановлення, яких треба дотримувати. Так забезпечуючи узгодження зусильних, вони Вони передають формуванню розвитку нормальної науки, тобто генезу і спадкоємність, або спадковість у певному напрямку досліджень.

00:10:48 Окремо підкреслимо, що концепція Куна, це вже пишу я і якби інтерпретую це, аргументую. Подвійно методологічна, по-перше, вона, по-перше, вона постає в лоні методологічного дослідження історико-наукового процесу, опрунтовуючи парадигмальний погляд на дійсність. Парадигмальність історичного шляху науки. Тобто зірцевій. Бо наука рухається за зірцевими канонами, як вона набуває потуги своєї. По-друге, і, звичайно, це все усвідомлюється дослідниками, бо вони мають давати звіт, що вони пропонують нового, яка дослідницька програма, яку парадигму вони обстоюють, хто їхні колеги, хто їхні опоненти і так далі. І по-друге, сама є формою і засобом методологування, тобто парадигма, Є складний інструмент пізнання перетворення і фактично створення нового раціонального знання, способом на методолування, передусім своєрідним інтелектуальним знаряддям структурування історії науки.

00:12:08 І ключем для пояснення принципів та етапів її розвитку. Та чи інша парадигма, або пізніше він називає вводить поняття замість парадигми, водить поняття дисциплінарна матриця. Ви знаєте, що ми працюємо з вами в вищій школі, ми говоримо про академічні дисципліни, які ми викладаємо. Вони є суто теоретичного спрямування, методологічного дисципліни, є практику зорієнтованої дисципліни. Дисциплінарна організація науки означає, що певна дисципліна має об'єкт, має предметне поле, має відповідні монографії, роботи, які узасаднюють, має набір парадигм. Одні з яких владарюють, а інші, які борються за те, щоб здобути визнання наукового співторариства. Є лабораторії, кафедри, є підручники Тобто, як способи, це все входить у структуру парадигми.

00:13:14 Тобто програми дисциплін, підручники, посібники, хрестоматії, словники. Без цього немає дисциплінарної організації науки. Все це передбачає дисциплінарна, як пише кун, матриця науки. Так. Ну і саму парадигму можна використовувати як складний інструмент предметного методологування. Продовжуючи тезу Куна, що не існує фактів, поза незалежних від парадигми, це якби основна теза, основна теза ідеї Куна, можемо стверджувати, що не існує парадигм позаметодологічно організованою діяльністю. Тобто, парадигма - це продукт, все-таки миследіяльності людини, і, зокрема, дослідників, яка спрямована на виявлено найприйнятніших способів постановки та раціонального розв'язання наукових проблем.

00:14:22 Те, що ж вважається парадигмою, спричинено дослідником методологією. Тобто, це, як би максима, яку я стверджую, і це справді так. А тому Фундаментально і фундаментальною оцінкою має бути не одна парадигма, чиїх Самодостатня сукупність, а їх методолочно обґрунтована типологія чи систематика, причому дослідження кожної із перених потребує застосування адекватної лише їх методологічної настанови. Що можна сказати? Зрозуміло, що, наприклад, фізико-математичні, точні науки, технічні науки, які є

00:15:07 докладання вони якраз і виникли як місток між фундаментальними природничими науками і виробництвом суспільним життя. Вони є містком їхнє покликання впроваджувати життя перерві досягнення у царині точних фундаментальних наук, якраз в них знання здобуваються яким чином? Знання 1 це є перше завдання науки. Наука - це та сфера духовного виробництва, яка продукує, виробляє, створює нові раціональні, гуманітарний і інші науково-предметні знання, психологічні, соціологічні, технічні і так далі. Знання в точних природних науках, інженерно-технічних знання добуваються, вони нарощуються постійно. А от в соціогуманітарних, суспільних науках ці знання здобуваються методом перефільтрації.

00:16:08 Тому що проблемне життя. Якщо ми беремо навіть Біблію, то основною категорією там є категорія виживання. Одна з категорій виживання людини. І, відповідно, в інтерпретації життя, виживання, існування і таке інше. Тобто категорії ці вічні, і людина працює постійно. Тому будь-хто працює в соціо-гуманітарній сфері, предмет думання в них набагато складніший, ніж не женерно-технічних науках чи фундаментальних науках. Тобто, треба розрізняти предмет науки і предмет думання в цій науці. Предмет думання в суспільних, соціогуманітарних або так званих люди новимірних або людиновімірних системах і науках, з якими ми працюють соціогунітарні, суспільні науки, він бездонний, фактично, бо там є суб'єктність, там є особистість, там є творчість, креативність, екзистенція і таке інше.

00:17:13 Що якби ну не недопустимо в математиці, наприклад, чи в технічних науках, інженерно-технічних, і так інше. Так, що тут ще? Тобто. Методом фільтрування уточнює залежно від найактуальніших життєвого повсякдення людства. Тому концепція парадигмального розуміння історії науки запропонувала Куном, І підтримувала його наступниками, не може бути застосовано в сфері соціонітарної миследіяльності, принаймні у тій її природничу, відповідній формі, якій вона об'єктивована та існує як світоглядно зорієнтована теретична модель. І так не може. Тобто парадигма - ця парадигма створена для

00:18:08 Природничих наук і технічних наук, інженерно-технічних наук. Парадигма, що треба пам'ятати? Про це пише Станіслав Гроб. У будь-якому разіг парадигму завжди треба розглядати тільки як моделі, як модель, а не як остаточні описи реальності. Слід пам'ятати про відносно природи будь-якої парадигми, хоч би якою прогресивною вона не була, і хоч би ніяк переконливо формулювалися, значить її, і були близькі до істини її постулати чи основи. Ну, і хоч, наприклад, Абушенко є такий філософ, називає концепцію куна Піонерської, я беру це в лапки, стосовно уявлення про способи і механізми зміни знаннявих систем про про циклічні характер наукових революцій і таке все ж справедливо є критика її структурних засновків, тобто

00:19:23 критика структурних засад покійного В'ячеслава Стьопіна, роботу якого ви вчитали. Що Стьопін пише? Незважаючи набільяє чотири, от я пропоную мислисхему, а я вже вам пояснював, що таке мислисхема. Це квадрат, тому квадрат. Це четвірність, і вписаний у сферу у сферу. Тобто будь-яке знання, як архетипно зумовлене, воно завжди має, як мінімум, чотири базові складники. Перше - це знаково-символічні узагальнення. Тобто складові парадигми за Томасом Куном. Можете це зафіксувати для себе. Знанняво-символічні узагальнення. Практика вираження певних стійких зв'язків у коротких рівняннях. Наприклад, Ф дорівню М на А в фізиці, тобто сила доріг масове прискорення, або формула Ейнштейна, Е дорівнює МЦ квадрат і так далі.

00:20:31 Тобто, це є якби вершиною, як вважається, ядром або основою парадигматики, тобто предметною основою, знаку символічні узагальнення. Це перше. Друге Довіра до окремих методів, наприклад, планетарна модель атома, корпускулярна хвильова моделі світла, модель газу, поданого у вигляді малесеньких більярних куль, матерії, що перебувають в постійному русі, і так далі, чи поняття про абсолютний нуль там за кельвами, чи поняття абсолютно темного тіла. Всі ці

00:21:16 моделі, бо це суто теоретичні моделі, є навіть жарзи, якщо ви прочитаєте, що приписується Ейнштейну, що він професора казав, що чи існує абсолютний холод, абсолютний холод нулі, значить, він каже, холод абсолютно не існує, тому що це там місце, де куди немає жодного абсолютно неприсутнє тепло. Так само можна сказати, що абсолютної темряви неснує, це просто те місце, де немає жодного корпус коли світла, жодного промінчика чи світла і так далі. Тобто це є все абстракції, і це є все моделі. Тому і парадигму треба приймати як тактичну модель. Третє, що входить сюди, це спільність цінностей, виняткове значення тут має передбачення, а також перевірюваність, відтворюваність, логічна несуперечливість, вірогідність або припустимі межі помилки, тобто спільність цінностей, які обстоює наукове товариство, які одягають, мов, наприклад, лікарі свої лікарські халати, так ми науковці одягаємо, але не видимо у своїй свідомості одягаємо парадигму, бо вона виходить крім символічних узагальнень, які становлять ядро предметних і точних наук довіра до окремих моделей, тобто як в зірців, в науці, які ще й спільність цінностей, цінностей, які обстоюються кожним.

00:23:05 неважливо, це, значить, фундатор, це їде наукової школи, чи навпаки це початківець. І четверте, це, звичайно, зразки розв'язання конкретних проблем. У наукових проблем узгоджені принципи дослідницьких, у цьому чисі експериментальних дій, процедур, застосовуються у різних сферах інтелектуального суспільного практикування. Тобто, ось чотири складники за парадигми за Томасом Куном. Так. Що критикує Стьопін? Він пише, по-перше, не показано в парадимі, у яких саме зв'язках перебувають виокремлені компоненти передливни, тобто нема зв'язків. А відтак, однозначно кажучи, не виявлена її структура. Тобто, я її структурував з допомогою мислисхеми, але мислисхема - це відкрите явище, вона не має обмежень, вона просто з номінального світу піднімає на світ феноменальний і фіксує те, що може стати предметом нашого пошукової діяльності і нашого науково-творчого наукового пошуку.

00:24:26 Наприклад, до складу знанняво-символічних узагальней належить математичній формулюванні окремих законів науки. Тому виходить, що відкриття будь-якого окремишнього закону має означати зміну парадигми, тобто наукову революцію, тим самим стирається відмінність між нормальною наукою, тобто еволюційним розвиток, і науковою революцією. Тобто нормальний розвиток юце етап еволюційного розвитку науки. А коли йде конфлікт, то звичайно революційний розвиток Тобто він каже, що із створенням нової формули мала б відбуватися наукова революція, а цього не відбувається.

00:25:13 Це не, значить, по друге було. По третє, виокремлюючи такі компоненти науки, як метафізичні складові парадигми, І цінності, тобто метафізичні, це є просто настановлення, наприклад, що має наукове знання має бути істинними. Методи, які засобими використовують, мають бути істинними. Це, звичайно, не так. Пункт фіксує їх екне остенсивно. Тобто. У наочнено. Тобто він у наочнено через опис відповідних прикладів, не диференчую самих цих компонентів. Ну і так далі. Тобто, є багато зауважень до самої паради.

00:26:14 Вона більше, я б сказав, споглядальна, ніж така чітко не дивлячись, що вона виникла у методології точних наук, зокрема фізики, вона має такі певні лакуни не прояснені, не структуровані. Що стосується, крім того, оця невизначеність, чітко невизначеність метологічної концепції парадигми породила, особливо. В соціогуманітарних суспільних науках багато парадигмальність, тобто так званий феномен парадигмальної надлишковості. Більше того, феномен і породила псевдопарадиг. Тобто люди просто поголошують самодостатньо парадигми, не маючи на це підстави. Тому

00:27:10 структура парадигми дещо змінена, якщо ми адаптована до соціонітарних і суспільних наук. Це мавиться на увазі: психологія, соціологія, культурологія, історія, і так далі, всі, і філологія, і так далі, літературознавство, тобто всі, і так, перше, що, цілі і настановлення, і цінності, обстоювані науковим співтористом, чи науковцем-фудатором, лідером наукової школи. Цілі на становлення цінностей - перше. Друге, це коло проблем і методи їх розв'язання, у тому числі загальноприйнятів зірців Третє: набори передумов як символічних у загальних, законів і визначеннях окремих термінів, як

00:28:02 метафізичних налаштувань, котрі задають спосіб існування універсуну та його онтологою. Тобто метафізичні налаштування, це ті, які ми беремо, готові, ті, які ми беремо і керуємося. Наприклад, у кожного дослідника є свій досвід життєвий, є свій досвід контактування із своїми вчителями, особливо вчителями в науці І обстоювання їх парадигмати. Ну, і звичайно, це дисциплінарна мастера четверта, яка інтегрує як приналежність учених до певної дисципліни і система правил організації і здійсненнями Професійної наукової діяльності. Так, в будь-якому разі, на початку 21 століття реально постала проблема Оксани.

00:28:57 Проблема методичного розмежування парадиг і псевдопарадим. А у її суперечливому лоні, як один з можливих способів розвитку, розробки метапарадигмів, тобто виникають парадигми. Що таке метатеорія? Ви зустрічаєте це поняття. Є теорії в окремій науці, але предметом метатеорії є вивчення можливостей, обмежень ресурсів, інтелектуальних, пояснювальних, і методологічних інших теорій, двох, трьох і, може, можливо, більше. Це метарів, мета над. Тобто, мета парадигми, опредметненням якої є

00:29:46 різноаспектні здобутки чинних парадигмальних підходів, модели і схем, створених із різною мірою повноти опрацьованих в історії соціогументарних, суспільних та інших наук. І так, парадигма для нас є рамковою умовою, рамковою, задає рамки організації життєдіяльності наукової сфери і зрозуміло, що мислидіяльності будь-якого науковця. Зорганізовує природничий і технічний змістові орієнтації, тобто вона плідна в точних і технічних, інженерно-технічних науках. Зважаючи на специфіку, але

00:30:40 не може бути прийняття в суспільних соціонітарних науках, тому що там знання створюються зовсім на інших підставах. От що перша частина. Далі. Дослідження, як відомо, це передусім ретельний науковий розгляд, певної проблеми чи питання з метою пізнання та детального вивчення речей, явищ подій, єсування їх природи, сутності, самоорганізації, а також систематичні процедури пошукування, щоб використовується для встановлення принципів, закономірності й методів емпіричних фактів. На сьогодні міській діяльністю освоєні різні види й типи досліджень, фундаментальні, прикладні, теоретичні, такспериментальні, міждисциплінарні і конкретно тематичні, аналітичні і синтетичні. У нашому випадку вперше розглядається парадигмальне дослідження як така складно організована система аналізування, проєктування і миследіяння і рефлексування, що здійснюється за набором чітко визначених локів методичних Критерії, приписи, процедуру, оцінок.

00:31:45 Ну, по кроково розглянемо далі, що це означає. Я буквально фрагментарно. І так, дисциплінарна матриця. Це кун використовує цей термін як більш досконалий порівняно з терміном парадигма. Дисциплінарна матриця являє собою загальне уявлення професіоналів певної сфери суспільного виробництва, передусім науки, культури, політики, державного управління освіти, яке охоплює символічне узагальнення моделі і приклади вирішення проблемних задач і завдань, що у взаємодоповненні, уможливують продуктивну фахову комунікацію та забезпечить відносно анонімність професійних суджень. Ну, тут знову він пише про

00:32:47 Про етап нормального розвитку науки, еволюційної, етап революційної конфліктної боротьби і так далі. Я фіксую принаймні 5 сутнісних ознак Парадигмального дослідження. І так, 5 сутнісних ознак парадигмального дослідження, які є якби канонічні. По-перше, парадигма - це завжди певна теоретична модель, яку підтримує більшість фахівців дасної соціологінарної сфери, котра інтегрує взаємозгоджені методи і процедури дослідження, неприйняті норми аргументації і доказу, способи і критерії верифікації, тобто підтвердження на достовірність, окремо наукового знання, та заперечення іншого йому альтернативному. Тому, скажімо, експериментальна емпірична парадигма не належить до

00:33:50 єдиної багатії До єдиної форми пізнання. Тобто, парадигма - це завжди теретична модель. І недостатньо багато емпіричних матеріалів. На жаль, на жаль, більшість здобувачів особливо часто виїжджають в своїх роботах теоретична модель, принаймні або теоретична концепція їхнього дослідження мало проглядається. Натомість дуже багато емпіричного матеріалу, багато якби запозичених формул. І це прикривається істиною. А справжня наука, звичайно, розвивається через Шляхом теретизування. Так, що тут ще? Зрозуміло, що всі теоретичні моделі більшість перевіряється на експериментально або емпірично. Парадигма - це гносологічний, тобто теоретичний конструкт, миследіяльність наукового товариства, певна ідеалізована матриця розуміння ним, тобто колективним суб'єктом творчості,

00:35:06 специфіки об'єкта, предмета і методу дослідження. Логіка опису та пояснення природи, отримано знання. От що таке, ну, зрозуміло, що в цьому відношенні перспективними є класична раціональність надскладні системи, відповідно міждисциплінарні, мультипарадигмальні, поліпарадигмальні дослідження. Ну, вони тільки є поодинокі взірці поки що. Друга особливість параднігмального дослідження під грунттям колективного опрацьованого і прийнято для фахового використання під час постановки та розв'язання суспільних та особистих тих і будь-яких наукових проблем, є методологічні та онтологоепистемологічні засади, постання. Що значить онтологія? Онтологія 1 предметне поле, яке ми реально досліджуємо.

00:36:06 Епістемологія 1 про це. Тобто, мовиться про предметні онтології. Будь-яка парадигма відображає певний предметний онтології Які це наукове товариство освоює і вибудовує відповідні теорії. Воно охоплює також низку засновків, тобто, фундаментальність, стосов речі, термін фундаментальний я вичитав свого часу. Це вперше вів якраз Томас Кун. Фундаментальний засновок, який перебуває в основі. Фундаментальний є, наприклад, поняття, які стають категоріями, потім можуть бути фундаментальні, використані принципи, можуть бути підходи, погляди і так далі. Під засновками або фундаментальними науки, пише з цього, будемо розуміти

00:37:04 значить окремі знантєві цілісності, а саме утворені із багатоманітних форм знання, емпіричні факти, закони, гіпотези, різноманітні теорії та різноузагальнені концепції, що зумовлюють соціокультурну розмірність науково-пізнання. І Б. Визначають стратегію наукового пошуку, задаючи водночас методичний вектор її конкретного історичного уможливлення, і третє, опосередковують задіяння здобутків та результатів цього пошуку, культуру відповідної, етнонаціональної, спільноти і людства в цілому. Хто мається на увазі? Я вже вам говорив, що особливо це стосується соціометеристики, якщо фактично точник всіх наук більшою чи меншою мірою, якщо ваша наукова робота не збагачує етноментальною або соціально-культурний багаж нації, української нації, то вона фактично не потрібна.

00:38:20 От про що говорить, говорить фактично Пурн. Ну і тут ми можемо назвати різні форми організованості, три голову, у них компоненти основоположень науки. Ідеали і норми дослідження, наукова катерина світу філософські засновки науки, кожна з яких зі свого боку внутрішньо структурований і певною мірою методично зорієнтований. Це якби підтвердження цього другої позиції. Значить, сутнісно керуючись методолічними настановленнями, відповідно, принципу кватерності Ми виділяємо набір беззначальних функцій будь-якої повного вагомої парадигми. Чому важливі функції? Функція не існує як природний об'єкт. Дивіться, перша методична оцінка.

00:39:22 Наприклад, батьківська функція чи материнська функція. Вона сама собою не живе без суб'єкта, без батька і без матері. Свідомість - це є функціонали свідомість. На основі функції виконує функціонали. Коли ми здійснюємо певну діяльність, то ми є наші функціонали, наприклад, інтелектуальні, наприклад, діяльність, емоційнопочуттєві і так далі. Працюють тілесні або психосоматичні функціонали. Вони потрібні, тому що ми контактуємо із коханими людьми, з рідними, з дітьми і так далі, з батьками. Тобто, це є функціонали. Функція дуже важлива річ, системний підхід якраз описує, що є структурно-функціональний рівень Тобто будова або певна цілісність дає функції.

00:40:29 І скажи, які ми функції житті виконуємо, яке коло наших функцій професійних особливо? Ми скажемо, наскільки людина, по-перше, вона зріла соціокультурно. По-друге, наскільки вона майстри в свої справи, і так далі. Тобто функції досить важливі. І так функція або призначення. Їх є чотири. Перша, це, звичайно, функція. Теоретичні наукові знання організуються на фундаменті найзагальніших головноаксіологічних засновків концептів, що дають цілісне уявлення про закономірно, це за суттєві структурні, функціональні каузальні генетичні зв'язки з допомогою окремого категорійно-понятного апарату, певного предметного поля, навча Науки і так далі. Тобто мовиться про те, що є теорія.

00:41:32 До речі, я буду дасть Бог завтра виступати з заседничою лекцією нашій конференції, і я буду переводити, там йде еволюція понятійного мислення за типами раціональностей, і буду обстоювати думку, що поняття - це ще не знання. Поняття, власне кажучи, Бо генеза поняття є поняття ідея, поняття уявлення, поняття схема, поняття засіб, поняття інструмент, але чого? Поняття концепт, тобто є свої етапи розвитку, понятного, і треба це розуміти, бо це живе тіло свідомісної здатності, ідеального пласта, сферу неї здатності, життєдіаності, ідеального областа свідомостей людини. І без цього не може науковитися. Тобто перша функція це теретична. Тобто, перша функція першопочаткова, якщо немає теоретичної моделі, якщо немає предметної онтології і розуміння свого світу, парадигма не виникне просто.

00:42:40 Бо це так як для дерева потрібно ґрунт, так, треба, щоб була теорія, теоретична, принаймні, модель або концепція. Друга - це онтологічна засновки підстави. Онтологічні - засновки підстави. Ну, ми пишемо про фундаменталі і так. Онтологічні. Онтологічні засоби підстави. Що сюди входить? Це досліджується природа, прида певного ковітального буття. Ковітальне - це спільно життєво, тому в тому числі суспільства, в тому числі природи, і так інших своєрідна картина вибудовується, або предметні онтології, що визначає позицію людини у світі. Але це пояснюється з допомогою все поняті категорій, і тому поняття категорії формують наше світобачення, світогляд.

00:43:42 Наступне фундаментальне - це епистомологічні. Епистомолічний будь-яка парадима виходить на систему знань, систему раціональних знань. Це приречено. І третє - це метатеоретичні. Тобто парадигма завжди піднімається на рівень мета, тобто вона завжди піднімається на рівень узагалення вже того, що було здобуто. Виємлення компонент фундаментально дає змогу перейти від простої констатації впливу соціолі-культурних факторів на розвиток науки до конкретного аналізу того, як ці фактори інтегруються у тканину наукового дослідження. Ну, світогляди на становлення і так далі.

00:44:35 Ну, я навіть пишу тут про мета-теоретичний пласт формування парадигмальних координат дослідження. Тобто ми можемо говорити про парадигмальні координати або виміри дослідження. Ну, от їх є 4 плюс-мінус один за принципом патентності. Може бути 3, і може бути максимум 5. Більше, це вже парадигмальна надлишковість. Коли я приводив приклад, коли радянська педагога формувала 17 чи 23 принципи виховання, то це, звичайно, нонсенс з метологічного погляду. По-третє, чим відрізняються парадигмальні дослідження? Будь-яка зріла парадигма, у тому числі й в царині.

00:45:22 Суспільних наук виконує низку функцій. От те ми підійшли до функцій. І так, цих функцій чотири. Пізнавальна перша, це система наукових уявлень, концептів, гносилогічних конструктів, понять та епістем, що забезпечують грудовне розуміння і адекватне пояснення конкретним науковим товариством, певного фрагмента, досліджено дійсності, в тому числі предметів і явищ, даних аналізу і спостереження, експериментальних і досвідних фактів. І так, перша функція парадигми - це пізнавальна. Пізнати - тобто, пізнати це всереднє. Друга функція - нормативна, набір норм, правил, методів і засобів проведення науково-дослідної діяльності у певному предметному форматі і знання світу та людини в ньому, що уможливлює отримання наукових, загальноприйнятих спосіб постановки та розв'язання певного класу чи рівня складності особистих, суспільних цивілізаційних та інших проблем.

00:46:31 Наступна функція методологічна Взаємоузгоджена сукупність принципів, методів, форм, засобів та інструментів рефлексивної миследіяльності, прикладного методологування, що дає змоги відкривати, аргументувати, публічно обстоювати та передавати від одного покоління науковців до іншого - певний набір, певний набір. Певно набір стандартних еталонних розв'язків загальних чи локальних проблем людського повсякдення, в тому числі науки.

00:47:18 І, звичайно, це світоглядна. Бо, як я казав, вже, що парадигма - це специфічні окуляри, які ми не одягаємо і бачимо через них світ у своєму рожевому, темному, світлому чи будь-яких інших кольорах. Світоглядна функція, зорганізована цілісність комплексно напрацьованих ідей, ідеалів, настановлень цінностей, цінностних орієнтацій, в тому числі й стереотипів, яка спричинює своєрідний тип від психічної ментальності, та світобачення конкретного наукового співториства, почасти літера і його накової школи, що дозволяє його представникам і наступникам орієнтуватися у сфері пізнавальної творчості з його зброєю

00:48:10 поняттєво-категорійними засобами, процедурно-методичним апаратом, надає змогу ввести продуктивний діалог та співпрацювати з іншими науковцями. От чому для вас важливо прочитати фундаментальні праці і визначитися, в якій парадигмальній школі, науково-парадигмальній школі, працює ваш науковий консультант? Пізнавальне функції. Так, парадигми. Це ми говорили. Про пункції. Так, почетверте, парадигма. Ну, будучи з зумовлена відповідними функціями, у разі її прийняття навіть невеликою групою науковців, надалі

00:49:02 сама багато в чому визначально спричиняє методологію і техніку досліджень і повноту опису реальності, тобто певного предметного ціла, пропонує певні парадигмальні карти, які нав'язуються іншим дослідникам. Які нав'язуються іншим дослідникам. Парадигмально досвідницька карта характеризується такими ознаками, що деталізують основні функції парадигми. І так, парадигмально, що таке парадигмально-дослідницька карта? Дуже важливий інструмент у методологічному мисленні, у методології вашого дослідження. Перше, чітко узмістовлює світогляд дослідника, перше формує не лише його світобачення, а й спосіб життя, котрий буденно втілює прийняті ним ідеали, ідеї, настановлення, принципи, цінності, канони та інше.

00:50:08 Третє зорієнтовує його в науковій проблематиці і теретичному світі сучасної психології, тематизуючи, концептуалізуючи, структуруючи, водночас систематизуючи його життєві потік його свідомостей. І четверте, забезпечує його, мисли Миследіяльність поняттєво-категорійними процедурово-методичними апаратом, що уможливлює персональне проживання ним актів і діянь пізнавальної творчості. П'яте надає розпорядження низку методологем і похідних від них методів, форм, засобів та інструментів здійснення нерефлективної дослідницької діяльності. Шосте. Пендує більшою чи меншою мірою, значить, презентує більшу чи меншою мірою цілісну систему сегментну у предметну на наукових уявлень про певну дійсність, якому досліджені, що мислення організується як взаємопов'язана сукупність концептів, конструктів, епістем, категорій, культури.

00:51:22 Пропонує загально прийняті способи постановки розв'язання досить низьких задань, спираючись на егористичний потенціал певної дисциплінарної матриці. Дозволяє розуміло осягнути переваги та обмеження конкретної парадигмально-та методично обґрунтованої соціально-психологічної теорії чи будь-якої іншої концепції іншої науки. Пропоную вибір стандартних і суто еталонних розвитків суспільних рухів Рупових, технічних, інженерних та інших або особистих проблем збагачується професійний досвід певними мислисхемами, моделями, проєктами, дає змогу самовизначатися не лише в досить низьких пріоритетах, а й онормовувати перебіг свого життєвого і творчого шляху, уможливу продуктивний діалог і співпрацю із науковим товариством. Ось чому важливо брати участь в методичних семінарах, конференціях, сесіях, колоквіумах, тому що це виявляє готовність людини комунікувати.

00:52:27 Ну, звичайно, розвиває одну термінологію або наукову мову. Задає у розпорядження канали публічного обстоювання долучення учнів і наступників до пізнавальної творчості у рамках певної парадигмальної карти. І по п'яте, це п'яте останнє, чим відрізняється методологія парадигмальних досліджень? Так, найважливіше мабуть зважаючи на складність об'єкта будь-які дослідження будь-якої науки, особливо суспільних наук. Ммм, значить, наскладність, мм. Парадигма має

00:53:22 місце різнорівневість розвитково-функціональної організації парадигма. Що закономірно ставить проблему їх. ієрархії, і в перспективі типологізації, і навіть систематизації. Ну, от, якщо ми беремо будь-яку особливу соціометеристику беремо, то тут є парадигми різного плану. Ну, наприклад, якщо беремо економіку, є парадигма, значить, геральний підхід, поведінковий. Є підхід вчинковий, є діяльність, є системний, є системна діяльність, є структурно-функціональний, значить є підхід ресурсний підхід і так далі. Тобто море підходів, і за кожним цих фактично може бути постати цілісна парадигма. Тому що підхід входить у структуру парадигми.

00:54:24 Тому іерархія парадигм. Тобто є метарівень парадигм, є парадигми і є, звичайно, мультипарадигмальні прислідження. І це є велика перспектива, яка сьогодні існує. Оце дуже коротко. Саме головне, що ми маємо про парадиг. Так. Що ми маємо про парадигу? До мене запитання, будь ласка. А можна, будь ласка, задати питання? Чубати Іван? Чубати і Іван. Так, щодо функцій парадигми, ми розглядали чотири основні функції, мене зацікавила нормативна функція. Наскільки я розумію, то вона буде визначати якісь певні там правила, принципи дослідження тому подібне. І чи не буде вона обмежувати дослідника, ну, у моєму випадку економіста в виборі якихось певних методів аналізу і пошуку нових рішень.

00:55:31 Ну, дуже гарне питання буде обмежувати. А ви що хотіли, щоб ви творили відразу? Вам парадигма не дасть. Парадигма - це рамки, це рамкові умови. Я ж сказав, якщо ви слухали, це, по-перше, модель, це певні окуляри, які людина наодягає. І вона не може по-іншому. Ви будете в цій школі, і вам буде керівник, і всі будуть говорити, що требувати в школі. Тому так, норми дивіться, нормативна функція, набір норм, правил, методів і способів проведення науково дослідської діяльності у певному предметному форматі пізнання світу та людини. Тобто в тій науці або в тій спеціальності, де ви в дисциплінарній тих межах, де ви працюєте, де ви здійснюєте дослідження, що уможливлять опрацювання наукових загальноприйнятих способів постановку розвивання певного класу чи рівня складності відповідних наукових проблем?

00:56:36 Тому так, обмежує. Але розумієте, тут якби палиться вдвох кінців. Є обмеження, але є новітні рівні, є мета-парадигмальний рівень, є мультипарадигмальний рівень. І ви можете вийти, наприклад, є от мого вчителя підхід Ченковий підхід, він є філософсько-науковий, там є і психологія, історія, і багато гракурсів. І я обстоюю циклічно-вчинковий підхід. Чому циклічно? Ну, зрозуміло, бо людина, наприклад, на сієм майже 200 циклів. Розумієте, різноманітних циклів. Від фізичного там, фізіологічного плану до духовного. Розумієте, тому тут і чому? Але для того, щоб ми говорили про підхід, як один із базис, який уможливє потім парадигму і парадигмальну досідницьку карту, то ми маємо сказати так, що підхід має чотири базови, якщо це не має.

00:57:38 Бо в нас більшість підходів, особливо і в суспільних науках, в тому числі економічного спрямування чи юриспруденції, багато псевдо парадив. Псевдо. Тобто майже. Майже парадигм, який не є парадигмами в повному сенсі. Тому що не виконуються чотири умови. Перша умова - це наявність оптимальна кількість принципів. Тобто треба обґрунтувати принципи. Їх 4 плюс-мінус 1. Ідеалі 4. От циклічно-чинтювий перехід має такий вчинковистий принцип, принцип, значить розвідковості, в принципі метасистемності і принцип синергійності. Тобто оці принципи, тобто, принципі, які задають функціонування. Коли обґрунтовані принципи, постає підхід, їх інтеграція дає синтетичну, синергійну цілісність на новому рівні аналізувати.

00:58:45 Далі, друге, закономірност. Існує шість чітко сформованих закономірності циклічно-швидкового підход. Тобто, що от на цих засадах, власне кажучи, на основі парадими бодаль проводиться, я просто не можу показати це хіба буде Колективної пізнавальної творчості в сфері науки. От, наприклад, наукової школи. Учинок пізнання має 4. І це все закономірності йдуть. Тобто, звідціля випливає, що оце побудовано на шести закономірності. Тобто повний парадигмальний цикл, він охоплює періоди, дивіться, учинок пізнання, ситуаційний етап, виникнення кризи в науці, мотиваційний, розповіда конфлікту уявлень, пояснень інтересів, поглядів інтересів, чинково діяльний, визнання

00:59:45 панування нової парадигми і післядіяльної рефлексія здобутків, переваг і недоліків, чинної парадими. І далі йде сукупність процесів наукового пізнання. І тут описано вісім етапів, тобто це все закономірність. Ну і там на що вони виходять, які основні психосоціальна форма, тобто латентна період або неявний функціонування кризи, непроявлений, війна, перемога, панування і так далі. Я, до речі, знайшов про наукові війни роботу. Ну і таке інше є спроба розкрутити цей підхід, і так мети, крайня форма. От якщо ми говоримо далі, четверте, третє, що має бути, це нормативи. Після принципів, закономірності, ми задаємо нормативи, тобто канони, норми, правила, в яких ми маємо йти. Віки, які ми маємо ми рухатись, етапи, які ми маємо пройти, визначитись, де ми точка, в якій сьогодні ми точці дослідницької діяльності перебуваємо, де я перебуваю сьогодні, в розробці тієї чи іншої програми.

01:00:54 Я зараз працюю вже років більше 10. Зараз кажу, з 2017 року, ну, от буде скоро 10 над третьою дослідницькою програмою авторської наукові школи. І це пов'язано із побудовою метатеорії свідомостей. Тобто, де ти перебуваєш, де ти маєш чітко це визначити. І четверте, це, звичайно, авторський поняттєво-катеорійний апарат. Якщо немає авторського паняттєвого катерійного опературу і ви користуєтеся лише підручником, ну, ймовірно, що ваша робота нічого не вносить в науку загалом. Вона є просто роботою. Тобто, це є якби канони. Знаєте, канони в зірці, еталони того, як ми маємо рухатися. Я думаю, пане Іване, що я вам відповів на це питання. Так, дякую. Я вам ставлю. Так, підняли руку - Роман, кокітко. Так, добрий день. У мене запитання: це більше такий як дисонанс з одного боку, наука прагне до чистої об'єктивності, а з другого боку, концепція якуна каже, що дослідник затиснутий в рамках своєї парадигми.

01:02:08 І питання, як вирішується цей дістан між науковим і науковою об'єктивністю і парадигмою. Ну, я б не ідезував парадигму, я вже назвав, що є ціла низка вимог, вона, по-перше, слабко структурована. Вона більша описана, ніж логічно продумана. Вона має старетипи середини ХХ століття. Сьогодні концепцію парадигми, чому я ввів поняття парадигмальних досліджень, поліпарадигмальних, мультипарадигмальних, ввів категорію, таку, як парадигмально-дослідницька карта, її треба розписувати, бо це дуже потужна ідея. Бо в Щедровицькому і в наш школі ми будуємо методологічні план карди дослідження. Це якраз для докторських дисертацій, тобто, це все інструментарий. Так, парадигма з одного боку, має великі плюси, бо вона вас приймає в товаристві, в сім'ю наукову, приймає вас.

01:03:15 Ви мінімізуєте час, енергію для того, щоб опанувати наукою, бо ви маєте говорити однією мовою із науковцями, ви маєте читати, що вам сказали, і не читати чого. Тому що в різних парадигмальних таборах науковці створюють вивдимість, що вони один одного не бачать. Я це завжди дивувало, мене, коли 10 років в Інституті психології, коли йдуть там, не буду казати, доктори наук один одного, вітаються крізь зуби і не цитують один одного і так далі, не буду говорити. А вони різних простован парадигмальних таборах розумієте, а вони опонують один одного. Тобто, в них альтернативи бачення світу, бачення позиції і відповідно навіть способу життя альтернативне ну певної міри антидент, тобто інше інше просто. І це плюси, парадигми. Мінуси так, вона є. Хтось сказав, здається, чи гроф, чи хто я читав, що парадигма нагадує, як там.

01:04:24 Заспокійливу сорочку, знаєте, смірітельну рубашку, знаєте, заспокійливу сорочку. Знаєте, вона одягає, вас певно у певні рамки задає. Тому я кажу, що парадима - це завжди в яких рамках ви маєте йти, якою дорогою, широкою такою. Зрозуміло, що ви захочете вийти за межі парадигму, і всі виходять. Тому що парадигма - це не сказати не шлях, не бруківка. Там руківка, а там далі обрив. Ні, парадигма - це звичайно, тут, це інтелегібельне утворення, утворення розуму, розумієте? Тому тут і так, і треба приймати, і все життя суперечливе. Там, де є людина, там є завжди суперечність. сумніви, а є переконання, є світлі думки, є темні думки, є блуди, а є прорив вперед. Розумієте, тут там, де є людина, але посне класична раціональність.

01:05:27 Я там вам написав всім, щоб ви почали опановувати статтю метологічні оптики типів наукової раціональності. Ну, я чую відгомін, що вам складно і так далі. Ну, я повірте, що минулий потік, от рік назад, вони опанували по 5-6 статей такого гатунку. Тому я не скажу, що це важко. Просто як читати ще раз статті. Ви читаєте анотацію, читаєте 4 плюс-мінус 14 рази. Виписуєте поняття так, щоб ви могли повторити. Щоб ви могли квітесенцію підняти, бо в анотації вижето все. Тепер той же текст читаєте потім другий крок. Тобто від невідомого читаєте до складного, це анотація. Від складного до простого це вступ. Чому до простого? Бо там є аргументація, як, чому, проблема постановки, мета, об'єкт, предмет, методологічна оптика і так далі.

01:06:33 Там є це все. І от ви читаєте це друге. Далі, знову ж таки, 3-4 рази. Читаєте задум, не так, як газету читаєте, не так, як інформацію сприймають. Робота з текстами є одна з найскладних робіт. Тому що ви маєте з одного боку співвіднести усім наявним досвідом, з іншого боку, і з усіма тими знаннями найновішими у вас і царині науки. Тобто, ви потрапляєте в такий турбулентний рух, як скажімо, всередині себе. Третій етап. Ви читаєте висновки. Це вже більш розгорнуто. Але знову той самий матеріал подано вже більш розуміти. І четверте, ви читаєте всю статтю. Тобто, якщо ви це опрацюєте і можете розповісти, артикулювати, збагатити, навести приклади, Наче ви опанували.

01:07:36 І так треба опановувати, щоб ви опанували принаймні кілька статей, які стануть вам на допомогу. Бо то є новітні речі, які існують ці науці. Так от, в поснекласичній раціональності сам суб'єкт пізнання, бо наука - це завжди об'єкт пізнання, предмет пізнання. Це є дихотомія, без якої науково-дослідницької науки не існує загалом. Тому особистість дослідника і його миследіяльність, і його рефлексія вся теоретична, і всі різні відкрити, критична, конструктивна, творча, входять в структуру надскладного об'єкта. Бо якщо ви досліджуєте, наприклад, економічну, соціальну, економічну систему фінансування, наприклад, університету, то ви туди входите, чи там будь-якої іншої структури, чи наприклад політологія, чи психологія. Я це показав, наприклад, у мене така стаття є оази псиході-аналітичного дискурсу в Україні і та особистість з Ріг Мона Фройда.

01:08:43 Ну, по-перше, застосував його метод психоаналізу до розвінчання його особистості, тобто до портрету побудови. Але я показав, що йому мислидівальнець входила в предмет, в об'єкт-предметне поле, в яке він ходить. І це не споплюжило, як не дивно. Парадокс. Бо він дотримувався себе норм, приписів точної науки, а скільки він понять вівтіки, тільки чого варті, наприклад, механізми психічного захисту, які він сформулював, які він дослідив, на якому все будується. не тільки теорії, але й практика психоаналітичної роботи. Ну, таке. Добре. Так. Роман Мороз, будь ласка. Доброго дня, Анатолій Васильович. Це більшло згорнутом, можливо, до вашої попередньої відповіді, бо ми вже торкнулися цього, але ви порівняли парадигму з окулярами, які одягає науковець, щоб дивитися на світ. Як стосовно того, щоб ці окуляри зняти, ну тобто, що ви для прикладу, як ви самі помічаєте, що дивитесь на якусь проблему крізь призму певної парадигми, а не по суті на саму проблему об'єктивно?

01:09:54 Ви можете зняти, звичайно, зможете зняти. Привожу, як би, історичні паралелі або факти персоналі. Наступна лекція у нас - про науко-дослідницькі програми. Це Імрела Катош, який опонував Куну. Він казав, що Кун дивиться через парадигми, як через окуляри на світ. А мені цього недостатньо, казав він. Це для мене дрібно, це не визначає нічого. Тому що це нелогічно, вона логічно не продумана до кінця. Ну, це Імре Лакатош говорив. І от ми методологія, однакос не постає методологія, а він працював з

01:10:40 попером, Карлом Попером - це його фактично школа, і так таке інше. Тобто, він продовжує там підтримує, бо про попера ми розглядали окрему лекцію. Так от, тобто, ви можете зайняти більш складні конструкції. Більше того, я скажу, що опонує цьому також є, я згадував вам, і називав це Мішель Фуко. У нього є еволюція раціонального знання, наукового знання, і він говорить про епістеми, методична концепція епистеми. Епістеми, якщо спростити, то це знання одиниці, знанняві функціонали. Він каже, що епістеми - це така передзадана нам структура, яка все накриває і яка майже не мало усвідомлюється, лише науковцям і філософам. Але і вона працює в межах, вона задає оцю матрицю між словами і речами.

01:11:43 І він виділяє три типи пістем в історії європейської науки. Перше, це ренесансна еписнема до 16 століття. Це коли слова відповідали речам, речі, словам. Зумієте, не треба було переводити. Друга епістема - це класична, коли виникає класична наука 16-17 століття і виникає поняттєвий рівень, тобто слова і речі опосередковуються поняттям. Поняття - це більш пізній продукт еволюції. Понятний рівень. От коли я вас пам'ятаєте, запитував, хто таке гріх, і всі, ну так, дехто не може дати визначення, пояснення, це означає, що слово у вас є, а понятний рівень не функціонує, тобто поняття воно не стало повноцінним. Тобто, воно функціонує як на рівні поінформованості або псевдопоняття.

01:12:40 І тому понятійний рівень - це досить важливий. І раз ви прийшли в науку, то ви будете працювати з абстракціями, з поняттями, ідеалізаціями. Жоден дослідник не працює. Він працює з знаннями, які має розшкодувати, побудувати ідеальний свій світ пласт свідомості розуміння, а потім знову опуститися в практику, суспільну, експериментальну, емпірику і так далі, розумієте? Тобто ми завжди функціонуємо між небом і землею Це є якби закон. Так от, концепція, ну і сучасна епистема, коли мова віддирвається від дійсності, писав у ко, і так далі. Тобто, ви можете взяти інший підхід, ви можете взяти просто методологічний підхід, наприклад, ресурсний, соціокультурний, систему миследіяльності, вітекультурний. Ви можете взяти будь-який. Ну, так само і в інших науках, розумієте, ну, наприклад, якщо це там якийсь

01:13:46 підхід інституціалізації, наприклад, юриспруденції чи інших, маса варіантів. Тобто парадигма буде стояти за спиною, але вами не буде використовуватися, ви будете користуватися іншим Це, як я б сказав так. Парадигма - це окуляри, але окуляри можна скинути і поставити, і вони будуть лежати, просто пилитися там чи там теж. От така ситуація. Ваше право, але я би сказав так: що проаналізувати це потрібно. Обов'язково. Особливо ваші науці. Дякую. Сергій Осадчук.

01:14:36 У мене таке питання. От ви кажете, що стосовно парадиму, що представники деяких інших шкіл, вони не бачать або не дуже хочуть бачити бачити. От і в теж час мене є просто питання оцій статті, які ви праці дали освоїти. Там ідеться про. Про методологічні оптики, про типології і так далі. Як на рахунок цього? Чи інші наукові школи вони використовують такі поняття, чи це стосується конкретно якоїсь однієї школи, а інші собі там живуть в твоєму баченні? Тобто, чи це загально застосовані.

01:15:22 Давайте розведемо, є система методології, система методології. От п'ятитомник, який я там більше 25 років готував, починаючи від ката, від Декарта, роздуму про метод канта, трансцендентальну методологію, розділ його роботи, критика чистого роздуму і так далі. І завершуються новітніми, авторськими і не тільки новітніми напрацювання. Це є методологія, вона є і вона постає як самостійна наука, не лише як філософія, не лише як наука. Розумієте, вона, я вам казав, що є чотири джерела, тобто, що заперечує, що підтримує філософію, науку, гносеологію, епистемологію і суспільну практику. І чим характеризується наступний етап, який мав би бути

01:16:22 це метологічне знання? Що таке методологічне знання? Не емпіричне, не теоретичне, не економічне, неправознавче там, ну так далі. Що таке методичне знання? Тобто, воно вже це дозріло питання. І це є робота, яка узасаднює і філософію, і методологію, і науку. Тобто, це є філософська, тобто і наукова методологія, але методологія вже яка дає вектор руху вперед. Методологія майбутнього, я б сказав. Особливо, якщо ви піднімете після цієї статті,

01:17:13 тому що, розумієте, наукові революції, наукові революції, це те, що було в європейській цивілізації, в розвитку європейської думки. Ви його нікуди не дінете. І його треба було осмислити і задати параметри, чому я не тільки описую параметри вперше окремо, бо вони там розкидані, знаєте, більшість параметрів описаних вперше. Але й малюються для того, щоб кожен, хто пише, особливо докторську диссертацію, чітко визначиться, що йому потрібно. От, наприклад, інженерно-технічна науки, це вся друга група ваша. Вам достатньо, вам достатньо. Класичної і принаймні посткласичної науки. Відповідно, буде набір параметрів, тобто, ви це можете все адаптувати до будь-якого свого дослідження. В цьому сенсі методолічне знання є універсальним, розумієте?

01:18:13 Воно задає оттаку, тобто, бо фактично з чим працює методологія? Форми, методи, засоби та інструменти миследіяльності, мислевчинення на будь-який предмет. Тому це не парадигма, розумієте, це виходить далеко за межі парадигму. Це якраз той новий. Я порівнюю зараз методологію, от вам аналогію, як ви інженери, програмісти, як комп'ютер новітнього покоління. Ну, що там в нас є зараз, найновіше. Тобто буде там аді там якогось там покоління розумієте тобто от це що таке методологія так ми згадали про вибачте можливо переб'ю але про щоб не забути думку, ви згадали про раціональності і про технічні думки. Наприклад, у моєму дослідженні фактично об'єкт - це команда розробників, але разом там з процесом планування і технічними засобами, і так далі.

01:19:20 І це, напевно, швидше то, що ви називаєте соціотехнічна система, це є так, у мене ще є робота дуже велика, така значна, яку я переосмислив всю СМД методологію, правда, у мене це пішло на статтю написання. Ну, вона стаття вийшла там 160 чи 200, я не пам'ятаю вже. Ну, є в журналі називаються архітектоні категорії діяльності. Вам підходить сюди, а вершиною це виходить не класика. Власне, класика чого, от, власне, ви кажете, що це типовий об'єкт не класичної раціону. Так, це типовий, тому що ви берете групу, розумієте чи ні? Якщо ви берете групу, то це буде спільна, ковітальна, спільна, або спільна командна робота - це все рівно діяльність. Вам треба брати за основу структуру діяльності. І через структуру діяльності виходите. Приходьте на консультацію, розмалюю вам, покажу. Є нові, які я ще не друкував, я розписав, так був.

01:20:21 Модель літо якраз миследіяльність, одного з два контури, 10 параметрів мислення, як вони розвиваються, і 10 параметрів, два пояси структура діяльності. І це якраз я не одному економісту і не одному допоміг соціологу і філософу якраз на основі цих речей. Це все те, що працює, повірте мені. Тому так, це цілком. Дякую, Сергія. Вибачте, сьогодні я просто здивований, чого воно не підключилося, тому що з одного боку новий телефон, а з іншого боку, ми бачите, знайшли тут. Я по телефону.

01:21:07 Вирішили, так, ну, то все таке. Буде вам трохи відпочинете від мене. Так, Влад, Пелих, будь ласка. Добрий день, в мене ще є запитання. Як дослідник може зрозуміти, що він дійсно відкрив щось нове, а не просто намагається пояснити нове явище в межах своєї старої наукової парадигми. Тобто, чи завжди потрібно змінювати свою парадигму, свій спосіб мислення для того, щоб відкрити щось нове, отримати наукову новизну? Я думаю, що у вашому випадку, тобто доктора філософії з певних спеціальностей, парадигми поки що відкривати не треба. Їх можна збагачувати, підтверджувати і в рамках їх успішно захищати. А от чи станете ви науковцями, це стане ясно через 5-7 років після того, як ви захистите свою роботу кваліфікаційну.

01:22:13 Розумієте, тому що парадигма - це серйозні речі. Ну, не лише парадигма. Парадигма - один із компонентів. Основний компонент, який рухає науку, це цілісні теорії. Це основна форма організації наукового знання. Хочемо ми цього чи не хочемо. Зумієте, тобто і є відповідні теорії в кожній науці. От я думаю, що навіть економісти тут з нас, Андрій Югоріч Христуватий написав статтю по парадигмі своїй царині, і в журналі вона буде там про парадигми. Ми з ним спілкуємося, комунікуємо, щоб ця робота була зріла, там цікаво. Ну, в основному бехріальна парадигматика, але її можна розширити,

01:23:05 але це робота не одного дня. Я б не брався вам за. За це. Знаєте, прийти в спортивний зал, але ви не нагайдуєте мені тих, хто прийшов в спортивний зал, наприклад, і ви вам цікавить там, наприклад, атлетизм. Добре, чи культуризм називають атлетизм. Трошки підтягнути фігуру там такі. Ну, ви і ви легко можете жати, наприклад, лежачи 70 чи 80 кілограмів. Ви ж не будете відразу брати 120 кілочь тому не беріть 120 в науці, розумієте, тут треба чітко, не наривайтесь на методичну травму. Тобто вас можна кудись це занести. Для того є науковий керівник, що він казав. Ось, бо я парадигматика, є застосування, от аргументація. Ва все-все-все спрощується. Просто я читаю вам для того, щоб ви знали, що таке є на майбутнє методологічні знання треба вишколювати постійно. Це не як підготовка актора.

01:24:08 Розумієте, це вишки, це дресура, вибачте, але дресура не на репетиціях в театрі: адресура думки, постановки питань, висловлення думки і таке інше. Тобто, така позиція. Чи я б переконав вас тому, але я б зараз не брався за велике, знаєте, почніть. Ми ж ніхто хто хоче вискочити на четвертий поверх. Ні. Для цього є сходи. І ми в кожну сходинку проходимо. От ми сходинку проходимо. Вам треба обґрунтувати тему, будь ласка, я дав там в цій статті, до речі, є основні параметри, метологічні параметри, бо вони метології мають функцію

01:24:58 норм, актуальність там передалі, і як їх формулювати, як ви зробіть фундаментально свою роботу, все. І вона буде завжди прикладною у вас. Завжди прикладною. Ну, так воно прийнято. Уже там докторська, там зовсім інша. От там будуть складні і парадигмальні карти, і там аналізи, і метологічні, що завгодно, і модельні конфігуратори, будь-який інструментарій дійсно. Але ви маєте знати в цій сфері, що є таке. От ви можете там це знайти. І прийде час, ви його піднімете, знайдете. Дуже сильна ця стаття, я зараз скажу про те, бог дається 22-й, чи який рік, чи 23-й. Я не питаю. зараз який про

01:25:51 зараз вам скажу який це був рік категорійна матриця - це була. ну, от маленька методологія майбутнього. Зараз покажу вам методологію майбутнього. Ось маленька матриця. На розворот. Значить, є квіт методології визначення, вераметодолування, методологія складова культури і відношення, і рівні розвитково-функціонування методології. І тут всі ці - і є категорійна матриця, вихід на методичний канон, філософська методологія і методування, вчинок події методогування. Методичний канон, ну тут і багато чого тут іншого. Тобто, це фактично те, і чим вона має займатися, як розглядати тут одна робота. А вам що.

01:26:51 Стергій Остапчук я б радив. Зараз найдем. А, от воно є. Архітекторика теорії діяльності, рефлексивно-вчинковий сценарій, мета-методологування. Тут є багато моделей, тут вся системами стодіяльність та методологія. Що це таке? Тут, бачите, командна робота, тут все це розписане, тут вижето, дивіться, трансляція, тут є ті. І воно здійснено за еталонами, от є, як ми працюємо, в які форми знання. Тобто це є, ну, як, сьогодні основа основ без чого не буває.

01:27:46 От якщо говорити про. Так, ще є хтось, Петро є Еф, Диш. У мене коротеньке питання: наскільки перспективно використовувати мультипарадигму для досліджень з агрономії, і чи можна її використовувати для будь-яких досліджень, чи є ж все-таки якісь обмеження? Яку ви парадигму саме досліджуєте, залежно від складності предмета, об'єкта і предмета вашого дослідження, складність яка? А ну назвіть об'єкт предметів, я вам скажу який ступень. Чи треба вам яка парадигма? Бо у вас парадигма, ви які зустрічали в себе? Ну, системний підхід, найпростіше, що може бути, у будь-якій зараз старені науки. Системно-функціональний, системно-рольовий, системнодіяльність, який підхід ви соціокультурний ні, бо то робота це рівень аграрного виробництва.

01:28:49 Яку ви зістрали у вас, які ви за час навчання? Про які парадигми вам говорили загалом? Я можу сказати, як звучить моя тема, а може ви підказуєте, чи це буде доцільно. Тема звучить як вплив системи одобрення на формування врожальності та біохімічні показники пшениці ОЗ Ну, у вас тут закладено системний підхід. Вплив системи. Значить, ви берете оцю статтю, де є різне розуміння системного підходу. Якщо ви збагатите його діяльність тим підходу, ви будете мати результат. Вам треба системна діяльність і підхід. Подивіться, з Чедровицькою, і оця моя стаття, яка аналізує всю фактично

01:29:42 із кінця 50-х років до 75-го року. Це була стаття написана Чедровицьким, вона підсумувала програм на стаття. Я її переклав спеціально в тому журналі є стаття по системному підходу. І є, наприклад, категорії системного підходу. От я вам просто зараз по пам'яті, ось я відразу відкрив, бачите, категорії системного підходу. Вам три інструментарі - от інструментарі. І так, схема категорії системного підходу. В центрі, як не парадоксально, це організованість. Категорія організованість. Далі - структура, процес, форма, механізм, конструкція і матеріал. От, один, два, три, чети, п'ять, шість, сім категорій основних базових системного підходу. Важить назві, система сама. Чого, яке дає, чого. Тобто, системою, ви вводите умови, тобто, біохімією, удобрення.

01:30:48 Так, удобрення, так, добрива. Так, система удобрення. Система одобрення. Значить, система одобрення, бо бачить, тобто вам вибір системи. У цих категоріях ви маєте описати опис у цих нових системні категорій і модели, які тут є, у цьому, 22 номер. Називається стаття, тут дві статті, вони підряд. Я не буду це називати. Як створюється Щедровецький засадничі уявлення та категорійні засоби теорії діяльних І є в нього окрема стаття, яка перекладена мною, називається Натуралістична і система діяльності підходи. Я не пам'ятаю, як точно назв. Знайдете, якщо не знайдете, прийдете до мене, я вам знайду. І оця, якщо ви опануєте, це вся ваша методологія, перший розділ і вся ваша робота.

01:31:43 Бо є перше і друге поняття системи. Тобто, на жаль, часто розуміють систему спрощену, розумієте? Спрощено. А отут є якраз широке розуміння система. Я зараз покажу перша, ось яке це, друге розуміння системи. Дивіться, от що таке система. Моносистема, складники, поліструктура, структурні пластина шарування системи, процесний, функціональний, структурно зв'язуючий, морфологічний іматеріальний міжшарові відповідності. От і це друге поняття системи методології навіть. Якщо ви це застосовуєте, у вас буде методологія, але у вас системний, або системно-структурний, або системно-функціональний, або системно діяльність, і підходить. Тобто тут варіації залежно від того, які експериментальні умови, як ви будете експериментувати із добривами, що ви будете вносити, скільки вносити, коли.

01:32:50 Це має бути карта емпіричного дослідження потім, але спочатку методологія. Щоб ви не робили холостих ходів, як будь-хто. Так, будь ласка, хто не реалізувався. Реалізувалися? Це мене втішає. Йшли далі. Ні, ми перевемося вже з перевиду до 14.10 та півгодини. І так, методологія науково досить низьких програм. От є стаття, яка перекладена. Стаття, значить, Імрала Катоса. В чому суть цієї методології? Значить, ну,

01:33:40 розвиток. Імеракато, що встовує думку, що наукою рухають науково дослідницькі програми. І відповідно, методологія створення цих програм, їх структура, їх функціональне наповнення і так далі. Він каже, що порадих недостатньо, що навіть те, що говорить Карпор, із його вирішальними теорією вирішальних іподиз, або попером ви знаєте, що наукою рухають вирішальні або так звані теоретичні гіпотези фундаментальної вагомості. Так от, програма охоплює метологічні правила. Частина з них це правила, що вказують на те, яких шляхів дослідження потрібно уникати, так звана негативна евристика. Інша частина - це правила, що передбачають те, які шляхи треба обирати і як ними рухатись - так звана позитивна евристика.

01:34:47 Тому він пише, якраз я із Лактоша взяв цю ідею, що саму науку також можна розглядати як гігантську, дослідницьку програму, що наслідує основне евристичне правило попера, висуває гіпотези, які мають більший емпіричний зміст, ніж у попередників. Ну і такі методичні правила можуть формулюватися як метафізичні принципи. Тобто, метафізичні 1 це ті, які виникають із чисто, чисто стеретичної думки. І так, негативна евристика, або і, відповідно, тверде ядро програми.

01:35:40 І так у кожній програмі науководослікій є тверде ядро. Ну, в лапках це, мені здається, більше все-таки метафора у Локатоша. Негативна евристика забороняє використовувати модус столенс, тобто доведення від супротивного, коли йдеться про ствердження, задіє у тверде ядро. Натомість треба напружувати нашу винахідливість, щоб пояснювати, розвивати ті, що вже є, або ви висунені. Висувати нові допоміжні гіпотези, які утворюють захисний пояс навколо цього ядра. Ну, він тут пише про те, що захисний пояс повинен витримувати головний удар з боку перевірок, захищаючи таким чином, скостеніле ядро від змушених

01:36:44 пристосовуватися, переборювати на всі атаки, які йдуть критику, яка йде з боку. Тобто, тверде ядро створює що? Теоретична модель, може бути концепція, може бути ціла теорія, тверде ядро. І це тверде ядро має захисний пояс, і, відповідно, негативна евристика, чого не треба робити. Дальше. Що ще? Негативна еврестика, наприклад, Ньютоновського, Ньютонські закони, три закони механіки, знаєте, динаміки і закону земного тяжіння. Він каже, що багато є теорій, але вони не мають єдиної науко-досвідницької програми. Так от якраз Ісаактон має якраз таку Дослідницької програму, і це він тут постійно все це описує.

01:37:43 Ну, крім того, що значить, це тверде ядро, воно обростає емпіричними фактами, і відбувається прогресивних суд теоретичних проблем. Це є одна з основних вимог. Послідовна прогресивний теоретичний суду супроблем це є основна вимога, яка ставиться до програми. Ідея негативної євристики, наукової й досить програми значною мірою немає Надає раціонального смислу класичному конвенціоналізму. Конвенційна - це те, що досягнуто за домовленості. Тобто, що чи приймає наукове товариство чи ні? Позитивна евристика, конструкція захисного пояса і відносна автономія теретичної науки. Це основні концепти, які розглядаються. До речі, ви в інтернеті знайдете структуру досвідницької програми за лакатошем, там є варіантів 5 чи 10.

01:38:48 Так що вона така, вона така на сьогоднішній день трохи примітивна. Я не скажу, що примітивна, ну така спрощена, скажу Каже? Позитивна євристика. Дослідницькі програми - це те, що вона напрацьовує позитивно і чим збагачує і тверде єдрой захисний пояс. Якщо негативна юристика визначає тверде ядро програми, яке, за висловом, її прихильників вважається неспростовним, то позитивна євристика утворюється з низки доказів, більш зменш зрозумілих і припущень, більш зменш вірогідних, спрямованих на те, щоб змінювати і розвивати спростовні варіанти дослідської програми. і водночас модифікувати, уточнювати

01:39:53 м. простовний захисний пояс Позитивна евристика виручає науковцям від замішання перед океаном аномалій. Тобто артефактів, різних фактів, і різних нападів. Це мене визначається програма, в яку входить система складних моделей реальності, ну, насамперед теоретичних моделей. Увага в ченного зосереджена на конструюванні цих моделей і так далі. Так, що тут це? Модель - це безлість граничних умов. Можливо, разом з деякими погляданнями, теоріями, про які відомо, що вони повинні бути змінені в ході подальшого розвитку програм.

01:40:45 Якщо позитивна юрізка чітко визначена, то труднощі програми мають швидше математичний, ніж емпіричний характер. Бо він сам, до речі, імеликадос, базова математику, у нього була перша програма дослідницька, це спростування і доведення в математиці. До речі, він закінчив МГУ свого часу радянську систему у горській дослідник. Лакатушце столяр здається в перекладі на нашу мову, ну, а потім переїхав, його з Портувал. Він тут пише про Ньютонський програму, висловив такій формулі: планети, дзигі, що обертаються приблизно сферної форми, притягуються одна до одного, ну і так далі. Тут ви аналізують хто хоче, прочитає. Наші міркування показують, що позитивна егористика відіграє першу скрип у розвитку дослідницької програми, при майже повному ігноруванні спростуванню.

01:41:48 Може, навіть виникне не враження, що якраз в веріфікації, а не Неспростування створюють точки згідні з реальністю. Тобто, він про що говорить? Що знову ж таки, хто в одній програмі, він буде не бачити іншої програми? Отака ситуація. Методологія науково досінницьких правда пояснює відносно автономію теоретичної науки. Історичний факт, раціональне пояснення, якому не зміг дати раній фальсифікаціонізм. Це підхід Карла Попера. Бо там фальсифікація, що кожна вирішальна гіпозада має бути фальсифікованою рано чи пізно. Далі він тут розводить інші поняття, і на сам кінець він говорить про вимога безперервного зростання. Немає нічого такого, що можна було б назвати вирішальним експериментом.

01:42:49 Ну, принаймні, експериментом, тому що вирішальних експериментів є на певному історичному етапі, наука розвивається. І тому почесний титул, вирішальний експеримент, перетворився просто з поразки програм. Це є поразкою програми, він пише так. Крім того, що наука має розвиватися, вона має ідея скористиглої раціональності, от він вживає постійно скоростиглої раціональності, що наука поспішає творити емпіричну базу і відстає в теоретичних здобутках. Ну, що це облуда, фактично для науки. Мій підхід, пише, він, припускає новий критерій демаркації між зрілою наукою, що складається з дослідницької програми, і незрілою наукою, що утворюється із затягненого зразка

01:43:56 спробі помилок. Зріла наука складається з досінських програм, якими передбачається не тільки раніше невідомо передбачаються не тільки раніше відомі факти, невідомі факти, але, що надважливо, прогнозуються також нові допоміжні теорії, тобто похідні. Зріла наука на відміну від скучної послідовності проб і помилок володіє еверистичною могутністю. Нагадаємо, що позитивна евристика потужної програми із самого початку задає загальну схему запобіжного пояса. Ця еверистична сила породжує автономію теоретичної науки. І так, теоретична клас науки, теоретичний світ науки - він відносин самостійний, і якраз його треба насамперед збагачити. Це його така позиція. У цій вимозі безперервного зростання закладена моя раціональна реконструкція.

01:44:58 Широкої вимоги, єдності або кризи. Тобто він це критикує. Тепер я хочу тут підсумувати, я спеціально побудував, що є програми. Ну, є проєкти, ви знаєте, проєкт є місток між теорією і практикою, наукові проєкти маєте на увазі, а от є два підходи в методології науки до програми. І так, перший підхід - це логічна структура раціональної дослідницької програми за імрела-катошем, за методичною концепцією імрела-катоша. І так, перше, давайте Мислесхема. Бачите, є мислисхема перша, ось вона. І так, перше. Це висхідні засновки, тобто тверде осередння програми, ідеї, принципи, закони теорії, теоретичні моделі теорії. Раз. Захисний пояс один, негативна евристика, що забезпечує збереження твердого ядра програми при її зіткненні з аномаліями і контрприкладами.

01:46:05 Тобто захисний пояс 1, це негативна юристика, чим можна пожертвувати. Захисний пояс 2. Позитивна юристика, що спрямована на розвиток і збагачення досліджень у рамках програми, у тому числі на вдосконалення долучених до неї ТОО Тобто до програми цієї можуть долучатися інші теорії або творитися похідні. Ну, і четверте, що вона має забезпечувати, якби четверте, складний компонент логічної структури дослідницької програми, прогресивний сув теретичних проблем, і пов'язаних з ними у змістовлення, і водночас дискретно прогресивне емпіричне суд у рамках успішної програми, в іншому разі, вона неуспішна, регресуюча. Тобто, програми, він говорить, що є два класи прогресуюча програма, яка

01:47:07 Зміцнює тверде ядро, тобто теоретичну систему свою всю. І захисний пояс справляється, вона збагачує, крім теоретичного ядра потужного, вона збагачує ще емперичною, емпіричний такий повід своєї програми? Тому вона прогресується, а регресується, яка не справляється з конприкладами, деградує, тому що вона руйнується, не справляється захисний пояс і так далі. Не нарощуються нові позитивні факти, тобто не справляється, негативна евристика просідає, а позитивна не дає того результату, який є. Другий підхід - це Михайла Григоровича Ірошевського, відомого історика науки.

01:48:00 Який пропонує системно логічну структуру раціональної дослідницької програми. За методичну концепцією Ярошенського. Він виділяє чотири компоненти. Перший компонент - це предметно логічний. Чому предметно логічний? Тому що кожен з вас має предмет дослідження, навколо якого оперує дослідження. Кожна наука має предмет. Предметно, тобто предметно, логічний, тому що така назва звісна, тому що логіка - це наука про. Ні, розділ філософії про або про закони правильного мислення, тобто, має бути логічно обґрунтоване предметне поле тієї науки чи того дослідження, яке здійснюється. Теоретичний зміст науки, у форматі її певного, історично змінного упредметнення, що організований здебільшого дисциплінарно, так звана когнітивна координата наук, когнітивна це означає в ширшому розумінні ізначе Вуч цьому розумінні, пізнавальна, когнітивна ширше.

01:49:08 Оце пізнання, думка, сприйняття, когніція. Загалом когнітивний термін ширший, ніж пізнавальний. Тобто предметно-логічний, можете зафіксувати собі предметно-логічний компонент програми, тобто те предметне поле, в якому ви дієте. Тієї дисципліни наукової, в якою ви працюєте. І це називається когнітивна координата науки. Друга, це соціальноу, соціально-науковий компонент. Інтенсивні міжособистісні стосунки науковців різних поколінь і статусів. І творче спілкування як у межах певної наукової школи, як мікросоціальної структури, так у сфері науки і культури, як соціальних інститутів, так звана комунікативна координат науки. Ну, я б тут додав мисле комунікативне координатна.

01:50:09 Тобто соціальнонауковий. Так, оце вам та парадигматика. Бо там стівтовариство є, вносить соціальне, а тут соціально-науковий компонент програми і відповідно мислекомунікативна координата наук. Наступне - це особисті психологічна компонент. Ми не можемо нехтувати особистість дослідника його потребами, мотивами, інтересами, цілими, згідностями, інтелектуальним потенціалом, вольовим, мотиваційним, свідомим І так далі, тобто креативним потенціалом, тому особистісно психологічний,

01:50:55 творча, дослідницька мислодіяльність із певним неформальним чи титульним статусом, яка є відносно самостійною величиною, зважається на бубутність, креативність, і у мотивованість, його особистість. Так звана особистісна координата наук. Тобто він в програму додає особистісну координату. Дуже важлива складова. Ми проживаємо. Тут ще питання, ми входимо в предмет дослідження, він входить в нас, в наше життя. Тому тут два потоки йдуть, які перетинаються. І врешті-решт, хто війде в науку так, що це буде способом життя і світобачик. І четвертий - яка синтезує? Копонентом програми є

01:51:53 Категорійний, ну, я б сказав, поняттєво категорійний компонент. Поняттєво категорійний. Своєрідна наявність у самобутній дослідницькій програмі загальний для всіх науковців даної сфері знання, основних блоків категорійного апарату так званий категорійний профіль наукових школ. Наукова школа має мати свій категорійний профіль. Тут є два шляхи формування категорій. Ми окремо над цим зупинимося свого часу, шляхи, або ті категорії, які використовувалися в інших школах, в інших парадигмальних координатах, відтлумачуються абсолютно з іншим чином за обсягом, змістом, значентво-смисловим наповненням. Або вони творяться заново.

01:52:55 Пропонуються заново. Але поняттєво катерійний профіль наукової школи це є інтегральна характеристика, яка можлива. Так, до мене запитання по цьому блоку. По цьому блоку запитання. Немає запитань. Так, ми йдемо, ми робимо. Ми зараз зробимо. Перекличку. І так, освітні науки, я прошу показатися, це мій обов'язок. Заставецький Іван Ігорович, показатися і сказати я або так. Є. Застевецький.

01:53:53 Я щиро перепрошую. Зараз може зникнути світло. Мальник Юлія, економіка. Перепідключить. Ще раз, економіка. Мельник Юлія є. Є знаю. І плюси є. Дякую вам, що ви є. Так, хто є, називайте тоді по черзі? Підемо іншим способом. Хто не назве себе, той нема. Так, будь ласка, я бачу, Влад. Влад і Іван є. Так, Влад, Пелик, це кажіть тільки спеціальність. Менеджмент або присутність. Пелик є, є, є плюс. Є Влад, так. Так, хто ще там є в нас? Возник. Возник, як спеціальність? Давай фінанси. Фінанси. Возник є.

01:54:45 Так, ще раз. Юрків Християна Ф3 компьютерні науки. Юрки, в комп'ютерні науки, так, зараз, Ф3. Є найшов, Єви, так. Один прізвище. Вже сім акіт. Іванчуватий, це один економіка. Це один економіка, бачу є. І хто щось щойно назвав себе? Осадчук Сергій Жесім. Осадчук Сергій, то ми знаємо, так. З7. Що, будь ласка, Остап Новецький, Дже Сім. Відмітьте, дякую. Ще раз побачите. Остап Новецький. Новецький, є, є.

01:55:33 Будь ласка. Так, ще хто є, будь ласка. Мороз роман, Г7. Мороз роман, мороз роман. Г7. Г7, Г7. Не хожу шукаю. Десь вас я бачу, не можу знайти, так зараз. Десь ви плюс як йому ставили. Так, поставив вже є, все, так. Ну і що? Скалій Руслан Г7. Не почув. Руслан качу? Скалій. А, скалій, добре. Скалій, Руслан. Є. Комп'ютерний інженек. Так, автомат. Ячук Олександр, аж один. Аж один, оце простіше мені. Олександр. Демчук є.

01:56:32 Демчук, так. так. Дякую. Шолашов Євген, а шума. Шалишов є, так, точно, є. Євген, так, є. Ще кто? Кирильник Ярослав Ф5. К. К Ф5, зараз Ф5. Ф5. Я как реально Ярослав Є. Герасимчук Станислав, Г7. Кокитку роман, джисим. Кокитку роман, точно.

01:57:18 Три плюси є також. А сьогодні вже четверте. Це не було ще так. Так, ще хто? Псії? А Петрофа Чеш - агрономія. О, Чешень. Поставив плюс. Ще хто, кого забув, будь ласка. Плотніков Артур, який ходив, Куриляк Михайло, так, Пелах Відмітив, Волянський Владислав. Нема? Відзивайтеся. Ковалькевич, дячук. так, так, так, так. Дума, Дмитро, ж був, білууз Дмитро. Це ті, що от у мене були попередні рази. Так. Белзук ще бізнес був, але не бачу. Ти хто? Беззюк був, але поки мовчав, може. У нього проблема з мікрофоном просто. Зрозуміло. Як прізвище? Руслан Безюк, 7, 6, 7 Безюк.

01:58:21 А, є Руслан такий. Так, тепер щодо програми, сам кінець. Значить, я обстоюю навчальній ради, часто виступаю, розповідаю, що мало створити теорію, навіть науковою школою, що переходить етап фундаментальних досвідницьких програм. От ви хтось мене тут запитував, як дізнатися новізну? Ну, а дуже, якби просто берете самі останні дослідження в світі, які є. І пишете краще. І пояснюєте те, чого до вас не зробили, не пояснили. І все. Ну, я спеціально жартую, як би це не так просто, але розумієте, тобто, якщо ви перейшли на передній край науки, я, до речі, ви, мабуть, неправильно мене зрозуміли, коли я цитував від мрії до відкриття Ганса Сергіє, він казав, що якщо ви, каже, далеко вирвались, то пам'ятаєте за життя, що ви залишиться один.

01:59:28 В тому сенсі один не в тому сенсі, що ви будете один без контактів, ні. Один в тому, що ви осягнете розумінтєво, екзистенційно і розумінєво, продвинетеся в осягненні цього. І я вам казав, що основна, наприклад, для мене проблема - це в тому, щоб донести, як донести. Тобто, часто не вистачає слів засобів передати те, що ти там на концептному рівні, концептному, тобто на чистий ідеальній дощ своєї свідомості, ти осягнув, просто осягнув. А немає засобів, інструментів, як цього тягнути. Чому треба науковцеві працювати над своєю мовою і мовлення, над літературною мовою і живим мовленням? Тому що це наш інструмент, розумієте, вплив.

02:00:31 І пам'ятаєте, я вам казав, що Майк Полані писав, що ми завжди знаємо більше особистість, неявне Знання, коли він мав на увазі, особистість ненеявне, більше, ніж здатний виголосити, ні ждати артикулювати. Тому мистецтво ретикуляції - це також є важливий крок вперед. Ну, нам залишилося попроняттєве мислення сьогодні ще третій, тому пропоную ще запитання одне-три хвилини, і тоді перервана в нас тоді розпочинає 25, 15 хвилин. Хто ще дозрів? Можна запитання стосовно матеріалу, які ви задавали? Можна, це хто? Андрій Вознюк. О, Вознюк, Андрій, добре можна.

02:01:29 Стосовно написаного, як ви вважаєте, чи означає поява поснекласичної наукової раціональності, що класична, та не класична, вже втратили свою актуальність. Ні, не вважаю, я там і пішу, що вся проблема в тому, що вони і співіснують паралельно, як би, або взаємопроникло. Їх часто важко відрізнити. Для мене не важко. Для мене не важко, розумієте, і поснекласична лише стається, вона ще не набула свого розвою. А можливо, хаос науки. Пам'ятаєте, я вам цитував Фейерра Бенда, який казав, що наука це таке підприємство

02:02:16 такого наповнена хаосом є абсурдом. Так що, тут як подивитися, є пост, пост не класична, пишуть, пост, диффійз, пост не класична. Тобто є такі натяки, хоча я не відчув цього. Це все прожекти. Оце прожект. Оце проєкти, то ще є як і наука, і повно силої ще поснекласичної науки не сталося. Технічні науки будуть залишатися в класиці, якщо об'єкт дослідження локалізований, спрощений і так далі. Це звичайно класика. Якщо він системний об'єкт, якщо це система будь-яка, це посткласика, якщо об'єкт, який передбачає групу ПУ, колективну, командну роботу, діяльність - це, звичайно, не класика. І відповідно ускладнюються метологічні оптики дослідження. Зрозуміло?

02:03:17 І я там починаю з статтю з того, що там, здається, скільки 5 процедур, методичних процедур, які дали змогу мені перевести метафоричне поняття оптика, яке до цього було, бо я попередня стаття, ще трирічний давнини, як називається методична оптика як інструмент мисливчинення, здається, перевести в категорійне поняття. Тому що, наприклад, емоційний інтелект, це також фактично спочатку нетафоричне поняття. А потім ці поняття стають наука. Наука також розширює свої горизонти і свій інструментарій поняттєво-категорійний. Це її покликання. Вона хоче виживати.

02:04:10 От ми почнемо з того, чому наука опанувала релігію, чому така була нестепна боротьба. Чому спалювали? Те, чим я сьогодні займаюся, якби я жив і займався чимось подібним, то мене б так давно вже спалили. Хоча це тут нічого такого нема, але колись це не сприймалося загалом. Ну і парадокс полягає в тому, що молоде покоління, яким я читаю, хто приходить, свіжий, не заангажований, їм це легше взяти. І вони беруть це без питань. Тобто вони економілять те, на що я витратив десятиліття, вони це можуть взяти за рік-два, але безпередні мисля комунікації, ось тому цьому питанні. І я пишу там це, щоб. Ці

02:05:04 типи раціональності, вони співіснують, взаємопроникають, бо є схожі параметри, хоча, звичайно, вони ускладнюються. Треба брати за увагу, там немовби випадає в тих моделях предмет дослідження, але предмет я даю там в таблиці далі, конкретизую, за типами, як змінюються чотири базових параметри дослідження. Скажіть мені, яка тема, яка мета, який об'єкт і предмет досінжень. Я скажу, на яку методичну оптику вам потрібно, на що вам треба старатися і що використовувати? Звичайно, ну опускаючи на своє предметне поле, на свій предмет дослідчи. Дякую, відпочиваємо. Так, дякую вам. До зустрічі32

02:18:43 Так, друзья. Готові приймати далі? Двадцять п'ять хвилин. 10%. Би одною.

02:19:36 Один, два, три, четыре, пять, шесть, семь, восемь, девять, десять, дванадцать, четырнадцать пятнадцать, шестнадцать. Ну, достатньо. 22 з вами. 22, не знам. 21 особа. Добре. Так. Еволюція понятійного мислення за типа наукової раціональності. Ну, така тема, яка інтегрує багато чого. Я люблю це малювати на дошці і розповідати, але ви фіксуйте, будь ласка, собі, тому що, Скажім так, таких речей ви або довго будете здобувати, або просто не знайдете. І так, поняття є: слово, слово як форма мислення.

02:20:40 Слово - це мовна одиниця, що являє собою звукове вираження певного уявлення про річ, предмет чи явище об'єктивного світу. Якщо ми християни, і в Біблії написано, що спочатку було не діло, а спочатку було слово, слово було в Бога, слово є Бог. Відоми біблійний вірш відомий, тому слово 1 це є енергія. Енергія, і в лові, як би, закладена певна духовна, психодуховна енергія.

02:21:30 Наступне це є ім'я. Ім'я приписування об'єктом назв словесне на іменування, позначення чого чи кого небудь. Називання поіменування обов'язковий акт. Важливо називати речі своїми іменами. Такий принцип. Наука користується термінами як слово чи слово сполучення, що означає чітко окреслене поняття уявлення науки, техніки, мистецтва, суспільного життя повсякдень. І так, доходимо до поняття. Поняття - форма мислення. Що з боку з поняттям. Загалом є два способи, якщо ми беремо античне мислення, античну. Філософію, античні розмірковування. І беремо філософію, власне, науки як такої не було, яка виникла. Так, було наукове знання, було.

02:22:32 Бо наука, до речі, термін наука означає, що знання. І коли ми говоримо про наукове знання, то це масло масленне, насправді раціональне знання, гуманітарне, соціальне, соціологічне, економічне і так далі. Але наука оперує раціональним знанням. Може бути раці гуманітарне знання. Так от, наука в широкому розумінні, як знання, вона була. І два лінії були розвитку наук. Відповідно, філософування і, відповідно, знання. Перша лінія філософування - це тофійне. Яка пов'язана з мудрістю, мудродіянням, мудруванням або мудрим розміркуванням?

02:23:36 Це лінія Сократа Платона, Сократа Платона - софійний спосіб філософувань, де в центрі і є унікальний світ людський, де не істина головна, а правда, правдивість, і правда, яка є персоніфікованою, яка є абсолютною? Якщо це стосується світу ідей. Дивіться, Правдивість того, правда. Не істина, а правдивість на перше місце. Софійний.

02:24:25 Мудрість розмірковувань. Ну, якщо ми беремо маєптику Сократа і зірцем це є діалектика Сократа, жива діалектика, бо вона завжди діалогічна і діалектична. Тобто вона є фактично екзистенцією. Діалектика - це розвиток в екзистенції, де є не просто є людина, яка розмірковує, яка виголошує думки, позиції, погляди, і так далі. Діалоги Сократа, описані Платоном, найкращою мірою, є цьому канонічним зітцем. Друга лінія, яка розвинулась і приписують.

02:25:21 Спочатку учневі академії, потім викладачеві, Аристотелю, Платон, мені друга істина дорожча. Це епістемна лінія, тобто знатєва лінія. Знаєва лінія постає із працями Аристотеля, який розробляє в тому числі логіку. як прото науку, тобто як протонауку і фактично стиль філософування він закладає туди, що як фактично розумом логікою, тобто розум міра, баланс,

02:26:13 висловлювати свої думки. І як цьому навчати головне? Цьому можна навчати? Бо Софійний спосіб він пов'язаний з особистістю фактично мудреця, який виголошує певні правдивості. А тут на перше місце виходить істинність, відповідність тому, що ми говоримо, об'єктивному світу, об'єктивному стану речей. І Аристотель закладає фактично подвійне розуміння поняття це поняття уявлення з одного боку і поняття термін. Коли ми говоримо про термін. Зараз це розводиться так. Донині ця лінія йде, що під одними із тими текстами ми плутаємо поняття уявлення і поняття терміни. Коли ми говоримо про термін, то ми пишемо, як науковці в лапках.

02:27:14 А якщо поняття уявлення, то просто пишемо поняття уявлення або проти, або того-то чогось окремо. Тому, друге, власне, А, ну і зірцем, скажімо, такої роботи софійного, епістемного філософування, є середньовічна схоластика. Ну, ви пам'ятаєте, що зробити. Тобто, розмірковання, логічно, алогічне і таке інше, чи може пройти верблюд, числон, через вушку, голки, там і інші питання. Чи може вкусити себе змія за хвіст, ну, багато інших? Тобто, що первинно курко чи яйце, ну, в методології, до речі, ця дилемма в принципу кватерності кватерності вирішується дуже просто.

02:28:20 Ну, таке. Тобто, от, якщо говорити про, тепер, власне, коли виникає в термінології Мішеля Фуко, класична наука. І між словами і речами виникає поняття. Поняття стає зірном теорії. Поняття, тобто наука, починає опірувати поняттям. І вона бере досвід епістемного підходу, чому протонаука - саме логіка Аристотеля і вся сховастична філософія, холастика, тобто бере джерелом тут і починає створювати свій світ абсолютний. І так, поняття незовні, це поняття те, що формується в нас всередині нашим розумовим потенціалом, розуму, ну і силою духу, силою волі.

02:29:24 Поняття це пише гегель. Поняття це форма мислення. Поняття це форма мислення. Пише Кант таке: Розум, переходячи в межі спроможности пізнання, утворює поняття та ідеї. І це вже не пізнання, а мислення. Світ, душа, Бог, воля, безсмертя. Ну, наприклад, безсмертя душі Він пише, чи існування Бога . це уявлення ідей, які можна і треба помислити, але їх не можна пізнати, тому що вони належать світу позаприродного, трансценденту.

02:30:22 І так, поняття наука створює поняття. Тут треба чітко зрозуміти, що науковець має із чистими поняттями. Чистими, тобто теоретичними уявленнями. Термінологія Канта - це чисті поняття, тобто сконструйовані поняття. Змінений метод нашого способу мислення такий: ми можемо пізнати про речі. Апрірорі, тобто позаприроду, лише те, що самі в не вклали. Наше поняття уявлення про Бога, про свободу, про безсмертя душі і так далі. Це кожного свої уявили. І ми їх змислюємо.

02:31:09 Чому, і зрозуміло, що таке важливе значення релігія панувала європейські цивілізації серед новічі, панувала релігія і казала, що Життя земне - це є підготовка до райського життя. Тут може бути дуже важко, головне віра в Бога. Ну і так далі. Всі християнські атрибути. Які часто переходили певну межу, щоб взяти ці хрестові походи там і такі інші? Але чому, коли Галілео Галілей

02:31:55 виходив на дзвіницю і скидав різні предмети, які падали на землю по різному, з різною швидкістю, він ідеалізував ситуацію. Наука - це перенесення реальности в ідеальний світ. Тобто, із ідеального світу вирізання фактично думкою, причинно-наслідкових каузальних зв'язків, і дослідження цих зв'язків, і оформлення їх в символічній формі, тобто у вигляді форм. І він встановлює, що всі тіла падають на землю з одинаковим прискоренням, тобто Ф дорівнює до рівня до Г, який він встановив експериментально, прибравши опір повітря, тобто абсолютно ідеалізувався ситуацію, 9,8 метрів цілому за секунду.

02:32:56 Що зрозуміло, що пір'їна і камінь буде падати по різку. На цьому будується вся наука. На що претендує наука? На те, наука первинно претендувала пізнати те, встановити загальні закони. Її науку цікавить лише повторюване. Якщо це точні технічні науки, то це закони аксіоми, це природничі суспільні науки, вибачте, суспільний і гуманітарний науки, то це, звичайно, закономірність. І от якраз на цьому будують. Для чого потрібне поняття? Виникає понятінне якраз в 16, 17 столітті, виникає оформляється понятне мислення, яке ми називаємо наукове мислення. В епіцентрі його є понятінне.

02:33:53 Ну і він говорить про чисті поняття, які ми формулюємо. Тобто, поняття загалом не створене поняття казав. От Кант пише, поняття 1 чисте поняття - це лише форма мислення. Звідси максима. Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі. Яке геніальне. Думки без змісту порожнє, споглядання без понять сліпі. І так поняття це форма миття, що забезпечує завдяки своїй Абстрагованості від об'єктивної рації, пізнання сутнісні, пізнання сутності, тобто основного змісту наповнення явищ, процесів та вивчення їх узагальнених ознак.

02:34:53 От понять. На основі понять утворюються категорії. До речі, за кантом, процес транседального пізнання охоплює три стадії, розмаїття чисто. Зачинив жінку в кабінеті, після чого пролунали два постріли. У Тернополі поліція проводить спецоперацію затримання озброєного чоловіка. Інцидент стався п'ятого листопада близько одинадцятої години в одному з магазинів міста. За інформацією правоохоронців, невідомо чоловік за.зачинив керуючу закладу у службовому кабінеті. Невдовзі з приміщення почулись два постріли. На місце події прибули поліцейські та інші екстрені служби. Згодом повідомили, що чоловіка затримали. У наслідок стрілянини ніхто не постраждав. Із затриманим місцевим жителем тисяча дев'ятсот сімдесят третього року народження проводять першочергові слідчі дії. Зачинив жінку в кабінеті. Після чого пролунали два постріли.

02:35:54 У Тернополі поліція проводить спецоперацію. Це мотив, економічна потреба і так далі. Тут теорійні засоби, миследіяльність і будь-якого науковування науковця в сфері економічної теорії і, відповідно, технологій практики. Категорії, загальнонаукові категорії - найзагальніші поняття у царіні сучасної науки, природничого технічного чи соціотарного спрямувань. І так, є існують загальнонаукові, наприклад, особистість, наприклад, соціум, наприклад, людина і так далі, наприклад, поняття живого там, і це є, чи життя загалом, бо життям займається і біологія, і психологія, і соціологія, і різними формами життя.

02:36:55 Далі йдуть філософські категорії, згальні поняття філософії, буття Свідомість, що відображають універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, незакономінності розвитку та можливих явищ і подій. Загалом, філософія - це перша - постійна рефлексія, друге, це - це робота в тихотомії, буття свідомість, а бульше людина світ, відповідно, це вирішення доленосних, буттєвих, світоглядних проблем людини, або так званих одвічних проблем людського буття. І далі йдуть категорії культури: це світоглядні універсалі, або категорії Відтоглядного дискурсу, що зосереджують

02:37:58 історично накопичений соціально-інтелектуальний досвід нації людства, і в системі яких носій певної культури, оцінює, осмислює, переживає і перетворює світ, зводить всі явища дійсності в цілості онтологічну картину. Тобто категорії культури - це світоглядні універсалі, це знак рівності, це основне визначення. Тобто, категорії, що таке батьківщина, що таке свобода, що таке держава, що таке відповідальність, що таке святість і так далі. Це категорії культури, світоглядні універсалії, якими переповнене наше життя і якими ми працюємо. Ну, тут є різні визначення поняття. Тобто, перший, якби, висновок, що в 16-17 столітті з утвердженням класичної науки, механічної картини світу, або механічного світо розуміння, світу як механіки, виникає поняттійне, а ширше, дещо ширше, наукове мислення, наукове, теоретичне наукове мислення особливого ґатунку, яке фундується на поняттях.

02:39:26 І ці поняття, вони не є знанням в точному розумінні. Бо поняття, як я казав, це форма мислення повносила своєю абстрактністю. Хоча, будучи уявленням чи ідеєю, воно виникає не через абстракцію, а через конструювання творення. Поняття творяться, а не здобуваються в абстракції. Це про це пише Кант, і це треба розуміти. Хоча воно повносиле має вагомість саме. через свою абстракт. Поняття мисляться, а не пізнається. Тому думки без змісту, порожні, споглядання без поняття. Тобто, поняття мисляться, ми змислюємо поняття.

02:40:17 Ну тут можна зупинитись на чому. А коли поняття уявлення мислиться, воно виявляє своє трансцендентальне закорінення, то позаприродне закоріння. Стає концептом, тобто свідомісним ресурсом чистої думки. Концепт це поняття без його форми вияву. Концепт це поняття без його форми вияву, тобто відомісний ресурс чистої думки. Тобто поняття належить сфері чистої думки і свідомості. Тобто концепти самі належать, що функціонує в ідеальній площині усвідомлення як смислове утворення, котре обмірковується, переживається, гранично у суб'єктно, хоча й немає чітко атікульованого оприявнення мовленєвого оформлення. Концепти - це чистий потік думок, який, тобто чисто узмістовлений потік думок, які йдуть за словами, але не вимовляють.

02:41:32 Тому треба, значить, концептний рівень, досить такий складний, він глибинний. Кант пише про мислесхеми понять. Що він тут пише? Він пише. До речі, трансцентанальна схема - це уявлення посередкування місток чи зв'язуючи ланка міста категорії явища. Мислесхема, тобто в нього схема, оприявнені неочевидне. Наші чисті поняття виникають через абстрактність, через конструювання. Відтак, схеми понять - це не образи і не відбитки предметів, а уявлення або моделі для утворення можливих предметів досвіду.

02:42:22 І так, мислискеми понять 1 це не образи і невідбитки предметів, а уявлення як розумінєве осягнення певного відстороненого предметнення або моделі чи прообрази утворення можливих предметів досвід. І так він говорить про мистесхеми понять. Ну тут можна говорити просто про мистесхеми, бо це зрозуміло, що понятійний рівень. Ну, я вивожу звого часу закон еквівалентності понять. Ви знаєте, що таке еквівалентність. Він фундується на. На законах фундується на найвищий, ну, відображає найвищий ступінь розвитку значення слів. Це про це говорить Вигоцький, але я формулюю такий закон еквівалентності понять.

02:43:23 Будь-яке поняття може бути у змістовленим нескінченним мережемом визначень. З допомогою інших понять. Дивіться, що виходить. Будь-яке поняття може бути узмістовлене нескінченним мережимом визначень з допомогою інших понять. От коли мені жодне визначення не можуть дати. Я вже не кажу 5-10. Люди не оперуються. Виявляючи при цьому всеможливі операції діяння думки на даним поняттям

02:44:10 Ну, і я вивожу авторську формулу категорії як найзагальнішого поняття, що являє собою логіку параметричну цілісність із чотирьох атрибутивних складників і має такий вигляд. Категорія - це функція від такого поняття, яке має максимальний обсяг, мінімальний зміст, максимальна абстракція від дійсності і відображає фундаментальну залежності. Ну, тут, як вона читається, це формула, і таке інше. Тобто, через функцію ми можемо подати багато чого. Тепер поняття має четвертинну структуру, тобто, кватерність. Перше - це обсяг поняття. Друге - зміст, третє є значення поняття і четверте - змист поняття, точністю змист поняття. Як ми його змисленням індивідуально.

02:45:11 Поняття стола - це не стіл, а поняття тут воно в мене. Воно має, воно охоплює обсягом всі можливі столи від каліброваних, чистих, кухонних, вітальних і інших столів до шала накритих на поляні зрізаних піньків і так далі, які виконують функцію стола. Обсяг всіх стільниць, які можливі, штучні, природні. Може бути столом камінь, великий камінь, який стоїть на дорозі. Ви його застелили, він вас виконує функцію стола. Тому обсяг поняття зрозумілий - це все, що охоплює всі столи, які і безпосередньо, і опосередковано, і метафорично використовується у вигді стола.

02:46:12 Друге - це звичайно зміст, наповнення. Тобто будь-яка чаша, будь-який склянка має своє наповнення. Чим вона наповнена? Тобто наповнення змістом. І тут існує між обсягом і змістом відома ще з логіки з десь 19 століття обернане співвідношення. Чим ширше за обсягом поняття, тим менший, тобто, тим невизначеніший його зміст. Тобто, зміст його прямує до нуля. Привожу приклад, наприклад, поняття суспільство. Наше, наприклад, українське суспільство, це всі

02:47:07 владники, керовники, люди, нарід, пенсіонери, діти, багатії, безхатьки. Охоплює всіх людей, які є. Хворих, здорових відносно, фізично мається. І так далі. Військових і просто викладачів, чи там людей і так далі, всіх-сіх. Тому незрозуміло, про яких ми йдемо. Тобто зміст вихолоджується до нуля, втрачається зміст. Так само, як поняття практики. Практики це є все. І робота на городі, і робота біля телефоном, і робота з ручкою, і робота на заводі чи фабриці, і робота в кабінеті керівника чи політика, робота біля телевізору. Раз охоплює все, значить, зміст вихоловлюється до нуля.

02:48:09 Прямує до нуля. Мінімальний зміст. Потреба завжди уточнювати. Значення. Значення йде від визначення, значення об'єктивне здебільшого. Це те значення, яке приписується за кожним словом поняття, я кажу через дефіз, словом поняття. Значення - це означення первинно. Тобто такі означення або визначення дають словники енциклопедії статті наукової монографії. Ці значення ви маєте опанувати. І четверте це змислити. Кожен з нас змислює по своєму.

02:48:57 по своєму змислює. Тобто змислює те, що належить. І так, кожна категорія має своє рідне, унікальне, і більшою чи меншою мірою розлоге, понятній термінологічне поле, Яке охоплює певну ділянку основних значень та самобутній діапазон значеннявих визначень просто. Тому за кожною категорією перебуває певна система знань у широкому обсяговому масштабі, від предметних, раціональних знань до світоглядних і суддометодологічних. І так, кожна категорія якби надлаштовується і обіймає, охоплює певне поняттійно-термінологічне поле, в якому ви будете працювати. Цю ієрархію собі треба побудувати.

02:49:58 І методологічна модель я почав з того, що розставив категорії. Як зробив це, наприклад, Щедровецький із сімома категоріями системного підходу. Наступне. Якщо слово є зерно теорії, то більшість людей воно не проростає. Є філогенез і онтогенез. Онтогенез це розвиток людини упродовж життя. Ми називаємо це онтогенетичний розвиток, онтогенез. Філогенес - це розвиток людства упродовж відомої нам історії, значить, до нашої ери і нашої ери, відрізок, який ми можемо зафіксувати філогенез.

02:51:00 Так от, в дитини в онтогенезі до фактично школи дитина користується словами, але слова ці не набули в них поняттєвого змісту. Це так званий псевдопонятійний рівень. Мислення дитини. Дитина не вкладає змісту і значення слова як дорослих. Ну, наприклад, відомо: шестирічна дитина буде в кожному другому випадку здійснювати неправильний, не такі, як неправильний з позиції дорослих. Розв'язок тих завдань і проблем, які перед нею стоять. І це не тому, що вона погана не хоче, а тому, що вона не може.

02:51:53 вона бере поняття як інструмент, як меложку, і користується, щоб порозуміти, змісту не вкладаючи, не вкладаючи того змісту і значення, яке вкладаємо ми з вами дорослі люди. Тому це назвав Вигодський псевдопонятний рівень розвитку мислив. Але цей псевдопонятійний рівень розвитку, він зберігається стосовно окремого набору слів і в дорослих людей. Тобто, є, наприклад, ну, поняття, те ж саме поняття святості, наприклад. Багато людей не можуть розтову, що це означає. Ну, святий, пов'язано з релігією, починають описувати зовнішні речі і так далі. Не характеризуючи якраз зміст і основне значення. Бо дуже важливо визначати основне знання. Це означає, що в оперуванні цим словом, повсякденно присутнім,

02:53:04 воно залишається для них на псевдопонятійному рівні. Так само як ми з вами з гріхом, слово грік, наприклад, хоча можна дати визначень. Ну, з десяток, якщо посидіти і подумати, можна дати десяток дефініції, а дефініція - це найкоротше, суттінсне визначення змісту обсягу і значення понять. Дефініція. Ми користуємося дефініція. Прізвище ім'я по батькові кожного із нас це є дефініція і водночас ідентифікатор назва. Так. Тому поняття мусить прорости,

02:53:52 якщо слово є зерно теорії, то це ще зерно, це зерно має прорости крізь поіменування, тобто спочатку визначення обсягу, потім визначення змісту, і потім визначення, кількох визначень, і вписання головне, і осмислення. Якщо це стосується загальних катеорій, загальних понять, то ми їх все життя до них повертаємося, все життя змислюємо, тобто наповнюємо значення. Значентво смислове наповнення цих поднять. Там таке, що таке любов, що таке кохання, що таке батьківщина, що таке відповідальність і так далі. Тобто, ну, батьківщина є батьківщина, а є батьківщина, велика і мала батьківщина, і так далі.

02:54:53 Тобто, є тут інваріанти, але ми над цим працюємо постійно. Що таке свобода дії, що таке Україна, українськість наша, і так далі. Тобто це ті поняття категорії, з якими ми працюємо. І так, наступне. Якщо слово є зарадок науки, яке й було на її початку, то категорія найдорогоцінніший миследайний плід, фундамент, канон, і водночас купу розвитку сучасної науки, як окремої професійної сфери духовного виробництва і Соцкультурного практикування. Якщо будь-яке слово є зарадок теорії, то всіляка категорія - це локалізований світогляд. І та категорія - це локалізований світогляд, але його треба наповнити, він не просто стає світоглядом,

02:55:59 котрий об'єктивований у системі символів і знаків, передусім у текстах, і теоретичною мистодіяльністю, має бути розкодований, особистісно означений та осмислений. суб'єктно в ідеальнений і психодуховно оживотворений, що найкраще на сьогодні забезпечує така неперехідно актуальна соціальна форма пізайної творчості, як наукова школа. І ми підходимо у нас. Одна з останніх лекцій буде по наукових школах. Базові умови. Ви маєте знати, що таке наукова школа, які

02:56:44 необхідні умови створення, достатні створення, портрет і загалом, що чим вона має займатися? Які завдання, які форми, які рівні організації, бо є фактично три типи класичних типів наукових шкіл, і зараз створюється четвертий тип наукової школи і таке інше. Теоретичний світ рубрикований і змережований категорійно. Тому в науковій свідомості кожна категорія постає як ідеальна модель певного фрагмента повсякденної дійсності. І так теоретичний світ скотегорізований і рубрикований, тобто за категоріями. Кожна дисциплінарна матриця - це набір базових категорій і похідних понять. Понять термінів, звісно, в цьому випадку.

02:57:47 Їм може бути адекватно означено у системі інших категорій, що як інструменти мислення і засоби мислодіяння створюються. Зустилями цілих наукових шкіл. Ну, ми говоримо про категорійний лад. От це термін Ярошенського, ми говоримо про категорійний лад науки, і цей категорійний лад має дуже важливе значення. Категорійний лад найнеобхідніше підґрунтя основа основ теоретично світу науки, що становить діалектичне взаємопроникнення розмірковального, власне, категорійного, емпіричного, методичного аспектів руху поступу дослідницької думки, воднораз поєднує принаймні чотири смуги або концентри понятно категорії термінологічної організації вказаного світу. Дисциплінарні спеціальні загальні категорійні поняття або категорії науки та категорії культури, тобто світогляд не універсальні.

02:58:59 Розвиток. Ну, по я вже казав, що за юнгом, за кантом категорії це містки, між своєрідні містки, це уявлення опосередкування. або місток, це зв'язуючи ланка, між трансцендентні схеми і явища. Так, на цій. Ну, я тут пишу, наприклад, такий у мене є вислів, зачитаючи Читаючи і перекладаючи Хайдегера, Мартина Хайдера, про гуманізм, у нього там головна така теза, що треба більше-менше уваги до філософії, більше уваги до думки. І в нього проходить думка - це є дія, дія - це є екзистенція, а екзистенція - це те, що оправляється в мові. В його основна

03:00:00 максима або метафора філософська, це мова, це дім буття. І він поводить поняття ось осьбуття. І є тут у нього, наприклад, і на основі його праці. Я формулюю такий. Письмовий образ становить тіло рідного слова, його звукове оформлення психічний стан актуального чи потенційного мовця. Мелодика і ритмика висловлювань душу мовлення, а семантика сам світлосяйний дух української мови. По семантика жа розвід мовознавства, що вивчає значення слів, виразів, речень, і те, як це значення сприймається та інтерпретується

03:00:58 мовцем чи людьми. Тобто семантика української мови - сам світлосяйний дух української мови. Тільки в натхненному, пристрасному слові, мовлені, по ній животочить душа та екзистенціює дух автентичного українця, вириваючись назовні сущого повсякдення освічення його свідомосте і свідобачення, себто саме так, а не інакше думати, бажати, проживати, вірити, вчиняти, переосмислювати. Ну і так далі. Ну, тут я цитую, до речі, Павла Юхимовича Гриценка, мого старшого колегу із друга. Член рад колеги, директора Інституту української мови, бажаю вам всім подивитися його виступ в Конституційному суді в інших. Над привалями історичних випробувань України та український народ зберегла його мова, ну і так далі.

03:02:08 Тому отака ситуація. Щодо мови. Тепер я не все сказав у цьому плані, дещо я пропустив, тому я підходжу до іншого. У методології існує триплощинна модель, тобто є горизонталь, сюди спускаються предметні онтології. Тобто, ми беремо об'єкт дослідження і проєктуємо на площину, виділяємо з нього предмети їх дослідження. Фронтальна площина. Це, звичайно, всі

03:02:56 методи, засоби та інструменти ордіяльність. Тобто це метологічна робота. Ордіяльність речі, бо людина живе не просто в квіті, вона живемо в світі діяльностей. І чим ми більше діяльностей професійно опанували, тим ми більше люди, тим більше значості для культури, етнонаціональної, за людської, і тим більше ми переносимо користь суспільному виробництву. І профільна - це поняттєво-категорійні засоби, яка пронизує все це і горизонтальні предметні онтології, тобто об'єкти і предмети вашого досліджень, і пронизує фронтальну площину, тобто ордіяльності засобів всіх, які ми використовуємо. І так, що ми говоримо? І так, якщо говорити по

03:04:03 Говорити про еволюцію понятійного мислення упродовж саме понятійного мислення незалежно від типів раціональності. Зрозуміло, що в класичній науці використовувалось в основному поняття ідеї і поняття первинної уявлення. Тобто, можна писати, що це були поняття ідеї, тому що вони були абсолютно ідеального, ну пошиву такого, ідеального виміру свідомості. І на основі їх формувалися теоретичні уявлення: поняття, ідеї плюс теоретичні уявлення.

03:04:53 Теоретичні уявлення. Теоретичні я пишу просто для себе. І це зрозуміло, чому? Механічна картина світу. Ну, ви знаєте, що коли мали спалити Нюто, не Ньютона, перепрошую, Галілео Галілея, і він відмовився, мусив підписати інквізицію, сказати, те, що він створив, що Земля крутиться навколо Сонця, але не все крутиться навколо землі і таке інше. І відмовитись від своїх, він відмовився і схилив голову, ну а помираючи, все сказав, і все ж таки вона крутиться, пам'ятаєте, це впислив, це історичний факт. І, значить,

03:05:53 класична наука, вона максимально ідеалізує ситуацію. Тобто, і поняття якби відривається від дійсності і забезпечує роботу теоретичних улав. Але тут треба знову ж таки, пам'ятати, що саме поняття не є знанням в точному розумінні слова. Тому що основна форма знання набагато ґрунтовніша - це теорії, принаймні концепції і теорії, але поняття потрібні для того, щоб бути фундаментом, матеріалом, на якому ви вибудовується. Без понять ми просто, тобто, споглядання без понять сніпі. Тобто, більшість людей не сформоване поняття про що саме, тобто, глибина поняття цього.

03:06:51 Друге, якщо ми беремо посткласику, тобто беремо фактично системний підхід, бо Посткласика, вершиною є системний підхід, де об'єкт стає більш складним, значить, він є вже системою, і тут мовиться про виникає поняття як форма мислення Тобто, поняття, чому форма, і навіть певною, тобто, в першому випадку це має бути називання, а тут йде оформлення уявлення, оформлення думки. Поняття - це форма мислення, і в понятті думка знаходить свою форму. Мається на увазі теретична думка насамперед. Хоча зрозуміло, що є емпіричні поняття, класи емперичних понять, і можемо говорити про емперичну думку. Ну і оці ці поняття, це і організованість, і матеріал, і структура, і зв'язки, і функції, чи пояси, і так далі.

03:08:02 Системи. І розведення таких понять, як крім структури матеріалу, організованості системи, обов'язково компонент і елемент. Компонент це та складова система, яка може далі бути розділена. А елемент це далі не подібний. Треба тут розводити чітко. Тобто це є все, тут стає мислення, тобто тут стає поняття формою мислення, і, власне, утверджується понятійне мислення виходить на більш широкий горизонт. В ньому думка знаходить своє оформлення, так як людина знаходить

03:08:53 одяг для того, щоб не замерзнути в цьому і щоб отримати прикрити свої, скажімо, певні місця для того, щоб забезпечити культурі. Виникла думка, як виникло кохання, до речі? Яка основна причина виникнення кохання це? Так, це, знаєте, думка, яка роїться паралельно. Коли ми переходимо на рубежі 19-ХХ століття, коли відбувається революція, виникає некласична раціональність, коли на перше місце виходять методи і засобів дослідження, коли діяльність групова, індивідуальна, дослідницьких колективів, значить, на перше місце виходить структура діяльності. І діяльністьний підхід, система діяльності стає тут основним. Поняття стає засобом пізнання, засобом наукового пізнання, наукової пошуку, творчості і так далі.

03:10:00 Поняття. Тобто поняття набуває нового статусу. Тобто воно стає своєрідним ще не інструментом, але вже засобом пізнання. Тому на основі понять, до речі, я коли там писав про закон еквівалентності понять, що кожне поняття може бути незліченно, багато разів узмітовлене з допомогою чи через інші поняття, то воно може і творитись, тобто воно може спричиняти і творити інші поняття. Тому ми з вами творимо поняттєвий горизонт нашого мислення на основі уже наявних понять, головне, їх розкодувати. Тут мовиться про конструювання понять. І використання цих понять як засобів, саме наукового пізнання і пошуку.

03:11:02 І четверте, коли ми говоримо про просне класику, остання третина ХХ століття, яка виникає тільки контури її, то ми говоримо про поняття як інструмент миследіяльності, мислевчинення, методологування, теретизування і так далі. За яких умов засіб, як поняття, стає інструментом? За тих умов, коли воно використовується майстерно, коли дослідник оперує ним, коли він може творити похідні поняття і так далі. Тобто, і так, еволюція понятного мислення, поняття ідеї, образи, поняття мислеформи, поняття тут як своєрідний одяг думок, третє поняття моделі і засоби, і засоби.

03:12:05 Ну, можуть бути і поняття моделі, засоби, схеми, і поняття мисленєвих інструмент або інструменти думання, розміркування. От така генеза понятній, якщо так брати, дуже вузько, Понятній його мислення. Так, що хочете мене запитати? Що хочете мене запитати, поки я шукаю? Будь ласка, хто готовий заробити бали войні, чергові?

03:12:55 Що немає нікого запитань? Дімно. У мене є запитання. Не бачу, що хто запитує, да, да.

03:13:59 Я видный. Так. Фільтрується. Так, це Руслан, Руслан, зараз Руслан. Це ви компьютер, там вас хлопці казали, так Так, робототехні кажіть запитуйте, так, так.

03:15:28 Ну, багато ви коли готувалися Єввійська складати з методологією, то там є псевдонаука. На жаль, псевдонаука в нас більше, ніж ми хотіли. Є, розумієте критерії, які визначають, все зводиться до експертів, але експерти це все дуже відносно, тому що тут працює, ну, знаєте, як корпоративна солідарність. Ви науковець, я науковець, ви там, наприклад, кандидат науки, доктор філософії, певний, я доктор філософії, ви доктор науки, і я доктор наук. Ми давно знаємось, ми один одного підтримуємо. Тобто конвенційність, розумієте, солідарність ця наукова, науковці, вона підтримується. Особливо, якщо ви представники одніє школи, одного парадигмального напрямку, одного. І тут дуже

03:16:24 багато є речей. Але я скажу, що перше, людина за останніх. Ну, давайте найближчий час, 2000 років, мало чим змінилися. Змінилися умови життя, змінилися принципи життя, змінилися пріоритети. Змінилися світогляди, але повірте мені, за тисяч, мабуть, 10-15 років статеві органи, вторинні статеві ознаки чоловіків і жінок не змінилися. Майже. Ну, крім там зачісок і такі інші, інтимники. Тобто, мало змінилася внутрішній світ людини. Він так, він окультурився, так, розширене полес відомості, так, багато чого нового,

03:17:17 але ніхто не забрав, як би, пад людської психі, людського єства. Розумієте, тому тут є багато ризиків. Як дізнатися, що це нове ще раз? Є лідери, неформальні лідери в кожній сфері науки. Є авторитети. І якщо ми беремо, чим відрізняється філософія від науки, філософія не може бути несучасною. Аристотель, Платон, Кант, Гегель, Бердяєв, Роменець. Вони сучасні. Розумієте про що нему? Борис сучас у часі, тому що вони піднімають одвічні питання, на які фактично немає відповіді вичерпної, вони бездонні по своєму упредметненню, вони закорінені в трансцендентному, позаприродному.

03:18:18 Привожу вам приклад. Ну, давайте розім'ямося інтелектуально. Що у нас є з вами? Така задача. Саме не завдання, а задача. Психологічна, психодуховна, не математична психодуховна. Що в нас є з кожного таке, що нам не належить? Хто може сказати? То присутній? Що в нас кожного є те, що нам не належить. Ну, я можу сказати, що належить, наприклад. Тіло належить, куляри належить, ніс, губи, ну, всі представники.

03:19:06 Моє сприймання належить, від реагування належить, мова мені належить, ну і так далі. Ну, мовлення в даному разі. Що нам не належить. Можливо, обставини? Належать поки що. Ми в них перебуваємо хочем не хочемо. Це якби нам, нам, от нас, нас. Це обставини - це якби ззовні. А що в нас є таке, що нам не налезть в нас. От степи.

03:19:56 Тобто ви хочете сказати, що ви ту. Ви хочете сказати, що ви можете виголошувати те, що вам не належить, що воно до вами перешло чи впало. Тобто ви не усвідомлюєте коріння цього, але ви його виголошуєте, артикулюєте. Або робите рухи, які вам не властиві, чи ви їх не приймаєте навіть, а не зрозуміло, чому вони у вас є. Ну, руховий язиком, руками, ногами і іншими частинами тіла. Розумієте, про що йдемо? Але це вам належить все рівно. Тому що ви те, що ви не усвідомлюються, це ще не значить, що вам воно не належить. Добре. Ну, або не повністю. Можливо, свідомість? Свідомість так. Це я колись вам казав, що свідомість за сферою. Свідомість. Вона, ні, з зовнішній пласт належить, а от глибинний сутнісний.

03:20:57 Так не належить, бо воно належить 30. Це запаканту. Так. Тепер дивіться: християни, будь ласка, просніться, хто нам не належить? Як на рахунок імені? Ім'я це воно приписано нам. Воно нам уже належить, бо ми його привласнили. Розумієте? Ім'я прізвище по батькові - це наш ідентифікатор. Так, воно, як би до нас. Ні, ну я не розумію, правда, що таке цифрова ідентичність. Я не розумію, чесно вам кажу. Я знаю, що таке ідентичність, а що таке цифрова. Тобто, це мене перевели в цифри. Розумієте, яка ситуація? Це нонсенс. Тому що ідентичність є етнічна, ментальна, ну там професійна, розумієте, про що йдемо? Родувата. А то я ототочню, ні, я там не хочу. Це, до речі, і правознавці, юристи в нас такі кандидатські захищають, ну, але це нонсенс. Юридичний термін, може, воно там, але якщо брати соціально-психологічний зріст, то це звичайно.

03:22:02 І так, християни, душа належить нам. Правильно, ні. Дож ми її можемо продати? Ні, це вже інше питання. Через посередників ми це говоримо, якби душу, це. все-таки розуміти продати. Продати душу, це продати совість, давайте не будемо. Це трошки інше. Совість, порядність, хоробрість, ну продати щось, але не саму душу, це все таке метафора. А совість нам теж належить чи належить? Совість належить нам. Совість також трансцендентом коріннена. Ну, є якби свідчення совісті, бо вона осідає в наших словах, а слова співносяться з нашими ділами. По їхніх ділах, пізнаєте їх, пам'ятаєте в Біблі. Тому

03:23:04 словість, як і свідомість, зовнішній феноменичний пласт, оцей сприйняття, він немов би є, але суднісно не належить. Правильно ви кажуть, дух, душа, совість, відомість, ще що. Ще можна доповнити, що якщо розглядати з релігією хлопці точки зору, то і життя, по суті, нам не належить. Ні, ну, життя належить, дивлячись, яке життя, життя ж є різні полоси життя. Ну, от девайс, я коли читаю психодіагностику, там роки 30 для психологів, то я кажу, я приходжу на першу пару, читаю, читаю, потім в кінці кажу, а тепер відгадайте мені, скільки років. Боже це ж лінії життя все. Філогічний вікінь, 69, Спеціальний - 70-9, значить, інтелектуальний 309, екзистенційний 27, духовний - 19,5 і вік свідомості знак питання.

03:24:04 Скільки мені років. Розумієте, це тільки лише основні лінії нашого, бо ми живемо в багато вимірному, тубільку, багато вимірів життя, а життя свідомості - це загалом таємниця. Поки що просто не розуміє. Ну, то таке. Це ми відійшли. І так, що це не належить? Спроїд писав. Час не належить. Так, якщо справді час, бо є земний тільки час. Тепер не належить те, що не належить, не свідоме, воно поза часу, позапросить. Далі. Сприйняття часу не лежить, а час сам ні, правильно ви. Сприйняття часу наше, відчуття часу, сприйняття переживання належить. А час сам? Як такий? Ні. Так, архетипний матеріал, архетипианський, архетипні змісти не належить.

03:25:07 Це колективна несвідома, індивідуальна колективна, там два нашарування. Далі. Вище я в східній філософії не належить. Так що, колеги, це все одне й те саме, тільки з різних джерел, так от ви мене запитуєте, як підняти істину. Над цим речами людство бореться, наскільки воно себе пам'ятає. Воно хоче осмислити. Розумієте, що це таке? Пройдь вигадав, тобто, пам'ятаєте, що ми можемо про знання апріорі дізнатися лише з те, що самим клали. От Фройд вклав в нього, Юнк вклав східний Даосисти вклали в Вище Я, і людині не залежить. Богослов'я, тобто теологія, вклала те, що дух, душа поза часом вони є, але нам не хто цим керує? Тоді питання, бо якби ми могли керувати, ми б чітко знали, що буде через день, 10 років, 5, а ми ж не контролюємо свій процес перебіг життя.

03:26:07 Добре, це якби розминка. І ваше питання я не відповів. Руслане, будь ласка. Ще ваше питання, бо ми трохи відволіклись. А, що істина, що прогрес, що регресі? Ще раз філософія. Є два крила філософії. Філософія розвивається два крила, залежно від способу філософування. Про це писав Ігор Валентинович Бичко, якої я був провідний український філософ, київська школа, лідер. Він писав таке: що є два способи філософування, про що я сьогодні говорив: це Софійний, де йде

03:26:59 все підпорядковане правдивості того, що ми бачимо, де є індивідуальність, ця лінія йде від Сократа і Платона. Філософійна. Софійний спосіб філософу. А інший йде, епістемний іде від Аристотеля, з якого і виникла потім схоластика, потім наука. Це зовсім і тобто і тоді пішла теоретична філософія у Канта і Гегеля особливо. Гегеля - це є наука логіки. Зрозуміти, наука логіки і система філософських наук, філософських наук, він бачите, множині ставить. Тобто філософія з одного боку, якщо ми беремо підхід і світобачення самої філософії, як все-таки мудродіяння,

03:27:55 у середі якої є правдивість і правда? Якщо ми беремо логос логос і, тобто вже фактично філософію переводимо в науку, тобто, що є певний нонсенс, розумієте? Хоча остання стаття, яка нам написана, написана наука філософії. Тобто, остання стаття, і мною з колегами. Давно ми її готували, там і так я не буду казати. Довго я малював ці моделі, там і такі. Це Це гелійський підхід Аристотеля, потім якоїсь мірою Канта і Гегеля. Вони йдуть по цій лінії, розумієте? Тому так, сегмент є науки, є і той, і той. Тут безперечно, як дізнатися, що у вас перше.

03:28:44 Дійти до того переднього краю науки, коли ви розумієте, яка дослідницька програма, а дослідницьких програм дуже мало. Ну, наприклад, оця книжечка, це не монографія просто, а дослідниць третя дослідницька програма. Ось ця книжечка, ідея зміст професійного, така маленька. 16 року. Це є дослідницька програма, про це я пішу. І зараз питання не вирішено. Яка має бути дослідницька програма у поснекласичній науці? Бо виникає методологія поснекласичної науки, її ще треба формувати. І коли ви переходите передній край, коли вже нікого не видно, тільки там десь хтось, там десь кого можна читати. Бо зараз вас, ви вважаєте, що всіх треба читати, всього багато, ви плутаєте інформацію знанням, якісь зауваження, якісь переписи і так далі.

03:29:52 Треба читати лише фундаментальні речі. Фундаментальні програмні статті відомих лідерів, яких поставлено мислення не тільки предметне, тобто економічне, психологічне, технічне, а й методолочне мислення, воно піднімається над історією, культурою і, в тому числі, наукою. І от коли ви досягнете переднього краю зрозуміння, вільним оперуванням, знаєте, що, як, де, бачите, лакуни, проблемні зони і так далі. Тоді ви можете оцінити самі. І плюс, звичайно, опонентське коло, тому що, врешті-решт, опонентське коло - це, ну, про це писав Ярошевський, я буду казати, що є

03:30:40 для вас опонентським школам стає навіть свої учні стають, навіть колеги стають. Я вже не кажу, що все суспільство вас, ну, якби, ну, не буде переймати розуміти, тому що ви заходите далеко вперед. Але це, ну, така доля кожного. Тому тут є, я б, скажімо так, з одного боку експерти, але світового рівня, і з іншого боку, це, звичайно, передній край науки, до якого дуже тяжко доповзти. Дуже тяжко. По-перше, треба бути фізично сильним, здоровим, щоб займатися наукою, як не парадоксально. По-друге, треба віддавати ці справи. По-третє, треба мати, ну, тут важливо, що чотири складники, як я кажу, напівжартома. Від кого народитися, в кого навчатися, на кому одружитися і якою справою в житті займатися повноцінно віддаючи всі свої сутнісні сили.

03:31:47 Розумієте? Я був експертом і в міністерстві, і розробником стандартів, і в ДАКо. І все мені, чесно кажучи, трохи вже піднадоїло, хочеться працювати собі, різного роду експертиз, і повірте мені, коли ти видаєш 27 років журналу і проредагував таких серйозних статей, ну, десь півтори тисячі, і переклав своїх близько 80 чи 90 з різних текстів, самих складних, найскладніших. І повірте, дайте мені будь-яку статтю, я вам скажу, чого вона ватує. Соціуметеристики, тобто педагогіка, культурологія, психологія, методологія, само собою, філософія навіть і так далі. Тобто, це не є якесь питання. Тобто, об'єктивно конструктивно, що є, плюс-мінус, на якому рівні зроблено, на що вона може претендувати.

03:32:42 Ну, таке. Ну, але цепи так можно, будь ласка, так Ні, так це ж дивлячись яка сфера, яка наука. А з філософії ні ну для мене для мене філософія я зрозумів запитання філософія зараз я б сказав, що в нас дуже сильна київська школа філософії. Дуже сильна. Починаючи

03:33:30 від Києво-Могилянки, ще від Сковороди і так далі. Київська школа. Особисто знаю, товаришую, із Анатолієм Миколаєвичем Лоєм. Це талант. Для мене - це експерт. Спілкування два вечора з ним, чотири години. Свого часу я написав легко перший розділ диссертації. Розумієте? Він Кантіанець, зараз вийшла в нього книга по філософії, дуже крута. Правда, вона коштує 1300 в інтернеті, тобто, треба поїхати в інститут філософії. Він на 10 років стаж. Для мене цей авторитет, експерт, він був 30 років. Він Кантіани знає, досконало німецьку і так далі. Редагував Канта, переклада, обидві роботи, ну і так далі, на українську. Тобто, якщо філософ, крім того, я, наприклад, познайомився з Хамітовим таким єм, Хамітов спілкувався з ним, ну і мені зацікавився.

03:34:31 Цікавий чоловік, тобто, ну, такий глибокий. Сам директор філософії є якось. Я просто переїхав з Києва, колись я туди ходив кожного тижня, в інститут філософії. Ну і плюс в цьому в мене був, на жаль, покійний Ярошовець. Володимир Іванович, дуже сильний історик філософій, я її друкував мін'єтам. От Бичко Ігор Валентинович, це фундатор, це стовп загалом. Речник Свободи. Я був його вдома, переклали його з дружиною, бо в нього доктор наук, і син був доктор наук, на жаль, покійний. Всі вони, на жаль, ця родина. Але це тобто є в нас такі, ну, знайти можна. Найти можна з Поповичем, я спілкувався, був в одній соціальній раді разом і багато років ходив до нього.

03:35:33 Це треба бути на них на філософських закладах, семінарах. На 70-річчі Шинка Рука був особисто, директор Інституту Філософії тоді. Тобто в нас є школа, і якщо розібратися, то є дуже світлі гуми, які можна навчатися. Бо коли ти пов'язуєш з людьми, які мають своє обличчя в науці, яким напрацювали, а по чому ти дізнаєшся? Береш монографії, піднімаєш прізвище, хто опановуєш і тоді йдеш, щоб бути цікавим тий людині. Починаєш обговорювати. Я вже розповідав вам, як я мене став учнем прокулієнко Людмили, директор інституту психології. Я два з половиною місяці перечитав її дві монографії, 3 чи 4 статті і монографії його панував. Але таким чином, що можна було міг спілкуватися, якби на рівних. І коли вона мене запитала, я сказав: а я прочитав, кажу: ну заходь, не зайшов на 2,5 години.

03:36:38 і так почала викликати, я заходив. І так вона у мене за 6 років виліпила з мене, психолога, поставила мислення. Тобто, кого навчатися знову ж таки, яких ви вибираєте? Якщо ви вибираєте звичайних, то будете звичайним, а якщо ви вибираєте таланти, генії, вони є, існують, то будете також. Все з тими роками. Ну, тут же знову ж таки, треба тягнутися і робити неможливе, бо кожен із нас конструює себе сам, творить себе сам. Про це пише дуже Польс Сатт, от я переклав ту роботу, називається, перше вона називається екзистенціаст, а гуманіст, і кожен творить себе черезчинки, дії і сам і відповідальність. Ми відповідальні за довкілля, яке за себе, лише навіть за те, ким ми будемо.

03:37:42 Сьогодні відповідальні. Тому що люди багато, по-перше, лінуються, дуже багато не хочуть напружуватися, шукають їх, а тут ні, тут, якщо ви вже стали на цей шлях, то тоді, ну от така ситуація. Тут знаєте, вибирає кожен сам свій спосіб самоствердження, самореалізації. Так що Руслане, будь ласка. А, та ймен, да ви найдете, ми можемо пошукати зараз. Я ще прикину, бо ви мене так в філософії, в директор Інституту філософії. Не погано я про нього чув більше ні. От Хамітов, так, Лой так, ну, це Бестрицький Женя був. Я не знаю, я з ним спілкувався кілька разів. Він був головою, ну, не можу сказати зараз.

03:38:44 Хоча в нього доктор скаше, бо вони Захищалися досить рано, тобто в 38, 9. Ну, ще Олег Білий, такий, що він в 38 загалом захистив докторську в інституті літератури, зазвін і інституті філософії. Вони всі на середньому на 10 років старші за мене. Ну їм вже по 79-80, і Юрій Кузніцов, з яким я товаришую 50 років, він академік, ну він від Бога філолог і. Філософ такий, ну, глибокий хлопець такий. Тобто, це треба бути, розумієте, це все формує довкілля. Якщо ви будете самі там щось тихо під себе, ні, тут інтенсивними Київ вишколював, бо там кожного дня майже конференції, семінари, там ти ростеш так і набираєшся.

03:39:37 Там інтенсив, розумієте, просто. Але зараз ситуація змінилася, я не буду казати, тут є свої плюси, принаймні я знаходжу в Тернополі, у нашому університеті, набагато більше плюсів, ніж навіть в Червоному корпусі університету. І це я вам 100%. Є умови, є можливості, тут все залежить тільки від команди, від того. Саме складне це зберегти команду, Розумієте, зберегти школу. Берети її можна, а от попробуйте зберегти. Тікають то обставини, то те, а ні, а от зберегти як осереддя. Тому що один полі не воїн. Навіть якщо геніальний і з амбіціями, і з можливостями. Один поліневої. Ні. Треба командна робота. І є, якщо ми говоримо вже про наукові школи, то є школа науково-освітня, або в нас в університеті. В основном науково-освітні школи, а є науково-дослідницький колектив. Науково-дослідницькі колективи починають створюватись у нас.

03:40:39 Обливо технічні науки. Я бачу, так, ну, вони покликані проваджувати, тому вони розвиваються. Є особливо, ну, нас, нас не тримаємо, але є ще школа четвертого покоління Поліпарадигмального покоління, школа традиціоналістського типу. Ну, оце, як школа, наприклад, фінанси у нас, чи школа економіки загалом. Потім науковоосвітня, тоді науководосідницький колектив. Це сама потужна організація, небагато людей, там 5-10 осіб можуть перетворити в науці все зробити. І школа як четвертого покоління. Я про неї не хочу казати, але я мрію, її ліплю, принаймні, розумієте, чому методичні семінари? Зараз просто вони вщухли, тому що просто занятість дуже велика.

03:41:39 То є момент, коли дуже багато такої технічної роботи. У нас тільки звіти, тільки оці всі. Не будемо казати, кого це таке. Так. В принципі, ми завершили. Шановні друзі, хто ще забувся з питанням? Бо я трохи сьогодні запізнився, ну так сталося. Ми так і не підключилися з дружиною, це оце вийшло на те. Ну, щось ми зробимо. Ми наступний раз продумаємо. Значить, ми ще принаймні у нас дві серії по три заняття. Я продумаю, що програму в основному виконав в лекціях, а потім почнемо зустрічатися, почнемо спілкуватися групами і так далі, в третьому гуртожитку. Ну, а ті, хто там десь далеко, то ми будемо спілкуватися

03:42:31 по вайберу запитання, відповіді, бо з мертвими душами я не можу працювати. Ви навчаєтеся переважно на стаціонарі, і я розумію, що є обставини там, але з'явитися в університет хоча б раз на два місяці ви зобов'язані і звіт здати, і Новий рік завершується. Ну, багато чого. Тому я підластуюсь під вас. Саме головне, щоб було бажання і щоб ви працювали над собою. Але звичайно, тут треба з наукомим керівником обґрунтувати чітко, що читати, що ні. Багато речей не потрібно читати, навіть читати. Багато йде переписувань, багато шій. ми відразу перше, що я отримую статті, це перевіряємо на використання шина, доброчесність і таке інше. Все показує, будь ласка. Ші не читайте, бо він таке крутить.

03:43:32 Так, історичні факти, довідки, бездоганна річ, якісь визначення, а серйозні теми - це просто біда. Це треба краще тому писати. Краще, менше, та краще. Так, всіх благ, я бажаю вам гарно потрібно і праці, рости, рости, розвиватися і не зупинятися На благо родини, сім'ї України. Щасливо, будьте здорові. Дякую, бачення.